У дитинстві батьки не часто балували його сюрпризами, вони жили небагато. Через це він ніколи особливо не чекав на дорогі подарунки.

Зараз ми живемо добре, грошей на все вистачає, нещодавно взяли іпотеку на свою квартиру та поступово гасимо її достроково, є своя машина та дача, у якихось покупках теж собі не відмовляємо. Але чоловік настільки звик економити на собі, що навіть не може порадіти, коли я дарую йому якусь річ, яку він хотів.

– Навіщо купила? Стільки витратила, краще собі щось взяла. У мене все є, – голосить він завжди, отримуючи черговий подарунок.

Я його не задаровую всякими непотрібними речами та дрібницями, зовсім навпаки. Наприклад, бачу, що в нього старий светр зовсім погано виглядає, знаходжу красивий, новий, купую, загортаю в красиву упаковку, дарую. А у відповідь завжди отримую це кам’яне обличчя і вже давно знайоме мені бурчання.

Навіть якщо подарунок йому подобається, він все одно бурчатиме, що я даремно витратила гроші. Таке ставлення у нього не лише до моїх подарунків, а й до всіх речей, які йому дарують.

– Знаєш, з таким ставленням взагалі зникає бажання щось тобі дарувати, – сказала я після того, як побачила його кислий вираз обличчя в його день народження, коли він розгорнув коробку з новим набором інструментів, на яку він давно вже заглядався.

– Могла б і не витрачатися, – відповів він. І це було замість «дякую».

Сам він далеко не скупий, завжди дарує мені квіти та робить сюрпризи, але на себе грошей завжди шкодує. Тому я намагаюся дарувати йому бодай ті потрібні речі, які він хотів би отримати, але ніколи сам собі їх не купить.

Наприклад, у нас у сім’ї є маленька традиція, дарувати на Новий рік по два подарунки. Один подарунок від мене, а другий, менший, від Діда Мороза. Така дрібниця, але це дуже приємно. Знаєш, що це подарунок від іншої людини, але все одно повертається відчуття чарівництва та новорічної казки з дитинства.

Але, коли бачиш вираз обличчя чоловіка, що відкриває подарунок, казка миттєво випаровується.

– Він з дитинства такий, навіть не знаю, що тобі порадити, – сказала мені свекруха, коли я поскаржилася на цю неприємну особливість характеру чоловіка.

Якось я подарувала йому дорогу електричну бритву, він давно її собі хотів. Я думала, що хоч таким довгоочікуваним подарунком я розтоплю його серце, але чудо знову не сталося. Знову бурчання, відразу ж поліз в інтернет шукати, скільки ж коштує ця річ, знову голосіння з приводу подарунків.

Я розумію, що людину не переробиш, така вона є, але можна ж хоча б посміхнутися і сказати «дякую»!

Пробувала з ним говорити про це, але він лише каже, що йому нічого не треба і просить взагалі нічого йому не дарувати. А я не можу. Напевно, я з тих людей, які отримують більше насолоди від того, коли дарують подарунок комусь. Та й для мене незрозуміло, як взагалі можна нічого не подарувати коханій людині на Новий рік чи на День народження?

Був ще випадок. Зауважила, що у чоловіка вже зовсім старі кросівки, спортивний костюм теж добре поміняти б, подарувала йому сертифікат у магазин спортивного одягу, щоб сам собі надивився і купив те, що сподобається. Мало того, що він почав бурчати й обурюватися, то ще й мало не силою довелося тягти його до магазину, щоб цей сертифікат витратити.

Звичайно, багато хто скаже, що не така вже це і проблема. Мовляв, подумаєш, чоловік категорично не хоче витрачати на себе гроші, але іноді це дуже прикро, коли вкладаєш душу у подарунок, хочеш зробити людині приємно, а вона не може і не вміє прийняти це.

Незабаром свято, у мене вже давно готові та упаковані сюрпризи під ялинку, але я знаю, що 1 січня знову побачу це кам’яне обличчя, почую фразу «могла б на мене не витрачатися» і настрій у ту саму мить падає. Прямо не знаю, що з цим робити.