Даремно я не вірила, що перед весіллям потрібно обов’язково дивитися, яка атмосфера панує в сім’ї потенційного чоловіка. Адже він може запросто перенести манеру спілкування та якісь установки своїх батьків у нову cімʼю, навіть якщо спочатку їх усіляко заперечує.

Бувають і винятки, але особисто мені не пощастило. Мій, майже вже колишній чоловік Юра, таки наслідував приклад свого тата. А як присягався до того, що ніколи таким не стане!

Наші з Юрою стосунки починалися дуже красиво: ресторани, прогулянки допізна, допомога по будинку на зразок ремонту розеток і прикручування полиць. Нині таких джентльменів можна сміливо заносити до Червоної книги.

Я, незважаючи на своє розсудливість у любовному плані, розтанула від такої турботи, а тому, коли Юра запропонував мені розписатися, відповіла “так” без роздумів. Після цього ми вирішили познайомитись з батьками один одного.

І якщо у мене вдома все пройшло гладко, то вдома у батьків Юри виникло чимало неприємних моментів. Я дізналася, що тато Юри – справжнісінький тиран.

Андрій Іванович не соромлячись гостей у моєму обличчі репетував на Юрину матір. То вона якусь страву нібито не досолила, то не так одяглася. А ця жінка нічого не відповідала, лише зітхала, ще більше опускала голову і бігла виконувати черговий наказ.

До всього іншого він навчав Юру, як поводитися з дружиною. Зізнатись, у мене від таких порад волося на голові заворушилося. Найнешкідливіше – це стукнути кулаком по столу і підняти голос. А мені цей домашній тиран рекомендував звільнитися, передбачати бажання чоловіка та все в такому дусі.

У сім’ї моїх батьків влаштовано зовсім інакше. Немає в них такого, що один упивається владою, а інший це покірно терпить. Тому я і злякалася не на жарт після промови Юриного батька, хоч і не з боязкого десятка.

Юра потім мене просив не приймати близько до серця слова його батька. Запевняв, що він із ним зовсім не згоден, тому мені боятися нема чого. Оскільки я була до вуха закохана в Юру, то радісно розвісила вуха.

Перший рік шлюбу Юра і справді поводився по-людськи. Ніколи не піднімав голос, не змушував йти з роботи, не забороняв бачитися з подругами і нарівні зі мною брав участь у домашніх справах.

Далі пішли перші тривожні дзвіночки. Юра почав дедалі частіше говорити, що ми мало бачимося через мою роботу. При цьому я не працюю допізна, і всі вечори та вихідні у мене вільні.

Потім чоловік почав потихеньку ухилятися від побутових справ під приводами втоми на роботі або головного болю. Ми не раз обговорювали ці проблеми, і після таких розмов Юра на якийсь час ставав таким самим.

Але так тривало до його чергового візиту до батьків. Я сама до них не їздила. Мені вистачило знайомства та весілля, на якому свекор теж хвацько запалював. Впевнена, що він щоразу натискав чоловіка проти мене.

З недавніх пір розмови діяти перестали. Юра перетворився на практично повну копію свого тата. Під час чергових розбірок через його відстороненість від побуту він несподівано стукнув кулаком по столу і почав кричати з гучністю пожежної сирени.

З’ясувалося, що він взагалі не зобов’язаний мені допомагати по дому, тому що “нормальному чоловіку соромно подібним займатися”. Потім ще раз прозвучала вимога звільнитися, адже так у мене звільниться час для нормального господарювання.

Ще я почула купу гидот із приводу свого зовнішнього вигляду. Я і товста, і обличчям не особливо вийшла, тому маю Юрі в ніжки кланятися за те, що він мене таку підібрав, хоча ці претензії взагалі не мали стосунку до основного предмета сварки.

У той момент з моїх очей упала пелена, і я зрозуміла, що переді мною сидить незнайома мені людина. Від Юри, за якого я вийшла заміж, залишилася тільки зовнішня оболонка.

Мені стало страшно за своє майбутнє. Не хотілося ставати такою ж затюканою, як свекруха. Я вирішила, що треба терміново рвати пазурі з цього будинку, нехай Юрко і вперше дозволив собі крики та образи.

Якісь почуття ще залишалися, але інстинкт самозбереження переміг. Практично відразу я усвідомила, що рішення піти виявилося правильним.

Мені вдалося зібрати свої речі та спокійно повернутися до батьків. Тепер лишилося дочекатися, коли нас із Юрою розведуть. До речі, він робить спроби примиритися, чатує з букетами троянд, палко вибачається.

Однак шляху назад немає. Я добре чула, що такі тирани завжди поводяться подібним чином, коли їхня жертва намагається втекти, а потім перетворюють життя на ще більший кошмар. Тож на гарні жести Юри я не ведуся.

Жаль, пазл у моїй голові склався не відразу. Тоді б я не тішила себе ілюзіями, що поведінка Юри – лише наслідок притирання, яке буває у всіх на початку сімейного життя. Ні, треба було бігти після перших розмов про моє звільнення з роботи заради домашнього господарства, а так лише час втратила.