Чоловік пішов до виховательки нашої дочки. Хочу перевести її в інший садок, але це неможливо
Мій чоловік уже півроку як завів роман на стороні – причому, не аби з ким, а з вихователькою нашої доньки, як у дешевому кіно. Але з’ясувалося це місяць тому, коли він оголосив про свій відхід із сім’ї.
Для мене його слова пролунали як грім серед ясного неба. Адже ми майже не сварилися, намагалися приділити один одному увагу, хоча у нас маленька дитина і ми обоє працюємо.
Не розумію, як я проморгала момент, коли чоловік до мене охолонув. Мабуть, я надто йому довіряла. Ну а як було не довіряти, якщо не було підстав сумніватися в його вірності?
У відрядження чоловік не їхав, з телефоном у ванній та туалеті не замикався. Про запах чужих духів і сліди помади на сорочці й мови не було.
Єдине, останнім часом чоловік сам забирав доньку із садка, але я нічого підозрілого в цьому не бачила, оскільки йому туди ближче добиратися від роботи, ніж мені. До того ж, він почав раз на два тижні їхати на всі вихідні до батьків, які мешкають у селі. Я ж залишалася вдома, бо в мене з ними стосунки не склалися.
За ідеєю, треба було б насторожитися через ці від’їзди, але ж чоловік і раніше відвідував своїх батьків – правда, робив це дещо рідше, приблизно раз на півтора місяці.
Ще я пам’ятаю, як у червні, з настанням “канікул”, чоловік ні з того ні з сього засумував і цілий тиждень ходив як у воду опущений.
Мені він тоді казав, що за рік дуже сильно вимотався на роботі, і запевняв, що у відпустці йому неодмінно полегшає. До речі, так і сталося.
Чоловік справді помітно повеселішав – чи море на нього так вплинуло, не знаю. Але тепер до мене дійшло, що причиною його нудьги була не робота, а та сама вихователька.
За словами чоловіка, він закохався в неї практично з першого погляду, якийсь час із собою боровся, але потім не витримав і покликав її на побачення. А далі понеслося.
І ось днями зрозумів, що не хоче більше мене обманювати, тому вирішив у всьому зізнатися і піти до цієї виховательки, оскільки “жити без неї не може”.
Не можу прийти до тями після цих слів, і не втішає навіть той факт, що чоловік залишив мені і дочці нашу куплену в шлюбі квартиру, а сам пішов “з однією валізою”. Мабуть, це своєрідна компенсація за моральну шкоду. Що ж, хоча б не доведеться поратися з розміном та покупкою іншого житла. Але є інша проблема – дитячий садок.
Хоч дочка і ходить в іншу групу, але ту виховательку я бачу регулярно, як і вже майже колишнього чоловіка. Він постійно приходить туди, чекає, поки його нове кохання закінчить свої справи і вони йдуть до неї додому або ще кудись.
І мені дуже боляче на це дивитися, адже мої почуття ще не згасли. Я вже пориваюся перевести доньку в інший садок, щоб якнайрідше перетинатися з чоловіком. Але це поки неможливо. Справа в тому, що інші дитсадки переповнені. А туди, де є вільні місця, доведеться дуже довго добиратися, через що я пізніше приходитиму на роботу і раніше йтиму з неї.
Начальству це не сподобається, тому доведеться водити доньку в цей садок і мовчки страждати. Гаразд би, одна я мучилася. Але донечка теж засмучується, що її тато покохав іншу тітку і більше не живе з нами.
Зараз він обмежується лише п’ятихвилинними іграми в дитсадку в очікуванні своєї пасії та зустрічами в неділю. Загалом, чоловік перетворився на типового “недільного тата”. Добре хоч, що зовсім не забув про доньку, як трапляється з багатьма розлученими чоловіками. Але це не скасовує того факту, що чоловік вчинив не дуже порядно, м’яко кажучи.
І, головне, він настільки добре шифрувався, що я до останнього була ні сном, ні духом про його стосунки на стороні. Зрештою міг би сказати про них ще півроку тому, а не ховатися як щур.
І мені б залишилося водити доньку в цей сад лише три місяці, після чого я б спокійно записала її до іншого. Але чоловік розповів про все надто пізно. А тому вже тиждень я щодня змушена споглядати цю “солодку парочку”.
І таке випробування мені доведеться витримувати до наступного літа, як мінімум. Одним словом, мало приємного. Днями я радилася з подругою, як мені краще вчинити в ситуації, що склалася.
Вона вважає, що я повинна при розлученні струсити якомога більше аліментів, а на виховательку поскаржитися завідувачці. Чоловік і так дає гроші на доньку, коли потрібно. А в скаргах жодного сенсу не бачу.
Ось що я скажу? Ваша вихователька веде чужих чоловіків? Ну так, у наш час начальству однаково на особисте життя співробітників. Та й як до педагога у мене до цієї виховательки я не маю претензій.
Вона добре стежить за малюками, проводить із ними цікаві заняття. Ніколи не кричить і намагається спокійно домовитися з дітьми, на відміну від деяких педагогів старого загартування.З іншого боку, крутити амури з батьками своїх підопічних, тим паче одруженими, – це не надто професійно. Але за це ніхто не звільнятиме.
За законом є ще час подумати, але я точно не вмовлятиму чоловіка повернутися, незважаючи на свій біль. Не зможу жити із зрадником, та й у нього до мене почуттів явно не лишилося. А щоб це було легше пережити, візьмуся всерйоз за свою кар’єру. Може, й на думки про чоловіка і часу не залишиться. Та й забезпечувати доньку треба, бо аліментів на все не вистачить.