Мені 33 роки, чоловік на 4 роки старший за мене. Приблизно чотири місяці тому я цілком випадково дізналася, що має коханку. Скажу так: краще захищайте листування. Я не з тих жінок, які тільки й чекають моменту, щоб перечитати всі листування в телефоні чоловіка, щоб щось знайти. Мене таке ніколи не цікавило. Та й навіщо? Я йому довіряла, а виявилося, що не варто було.

Якось чоловік поїхав на рибалку та залишив удома телефон. Так йому якийсь “Сергій СТО” став писати повідомлення провокативного характеру, навіть не хочу вдаватися у подробиці. А я й не втрималася й відповіла на одне з них: “Ок. Чоловік поїхав. Приїде — передам обов’язково”. Ні, ну а чого приховувати?

Все б нічого, розбіглися б спокійно, якби не двоє дітей. Ех, знала б, чим все обернеться… Довелося розлучатися через суд через дітей. Жаль малюків. Близнюкам ось-ось три роки виповниться. Домовилися з колишнім, що діти поживуть з ним, поки я влаштовуватимуся на роботу. Влаштувалася. Було важко, але це я зробила.

Через два тижні після того, як діти оселилися в нього, колишній заволав. Майже щодня став дзвонити — питати щодо мого працевлаштування. Навіть якось пропонував разом тимчасово знову пожити. Оце вже ні!