Ми із Стасом живемо разом третій рік. Загалом у нас все добре: дім – повна чаша, квартиру в іпотеку купили, на хліб із маслом вистачає. Ось тільки характер у мого чоловіка – не цукор. Якщо чоловік вб’є собі в голову якусь дурницю, то сперечатися з ним марно.

Ось він вирішив, що мої батьки його не поважають, а я ніяк не можу переконати його у протилежному. І, гаразд, причина була б для таких заяв, так ні ж! Стас сам собі щось вигадав і, зрештою, образився. А я тепер живу як між двома вогнями.

Вся річ у тому, що мій чоловік – вихідець із міста, а я і вся моя рідня народилися на селі. Звичайно, у нас різні погляди на життя, не кажучи вже про різні турботи. Якось, вже після весілля, ми з чоловіком приїхали в гості до моїх батьків.

У селі роботи багато, мама з татом попросили допомогти їм. Спочатку Стас зголосився колоти дрова. Йому подобався фільм із Челентано, де актор майстерно рубає дрова. Чоловікові хотілося повторити образ улюбленого актора.

Але насправді все виявилося не так просто. Я з самого початку намагалася відмовити чоловіка від цієї витівки, адже раніше він ніколи не брав сокиру в руки, але він і слухати не став. У результаті лезо сокири перелетіло аж через паркан до сусіда.

Добре, що поряд тоді ніхто не проходив. Ми з батьками посміялися з польоту сокири, а Стас став вовком на нас поглядати. Щоправда, ця подія не відбила в нього бажання допомагати.

Після цього чоловік вирішив прополоти грядки з картоплею. У нього навіть непогано виходило, а потім з-під куща виліз вуж щоб погрітися на сонечку. Стас від несподіванки закричав, кинувся тікати й упав. Тут ми вже не витримали і засміялися в голос. Чоловік остаточно розкрився і відразу збиратися додому.

Після цього випадку минув уже рік, а чоловік так само ображається на батьків. Весь цей час я їжджу до них одна – Стас категорично відмовляється їхати зі мною.

– Не поїду я туди, де мене не шанують! І сюди своїх родичів не клич – заявив мені чоловік.

А нещодавно у Стаса стався конфлікт із моїм братом Костею. Брат збирався продавати крутий комп’ютер, тому що йому терміново були потрібні гроші. Чоловік зайнявся ідеєю його купити, але попросив Костю скинути ціну. Брат набрав мене і сказав:

– Сестричка, я все розумію, ціну я і так поставив мінімальну. Не можу віддати системник за такою низькою ціною, як хоче Стас, мені потрібна певна сума.

Чоловік на поступки теж не пішов, думав, що брат погодиться на його пропозицію. У результаті комп’ютер поїхав до інших людей, а для чоловіка це стало приводом у черговий раз поскаржитися на мою рідню. Виходить, що у Стаса всі родичі – добрі, а мої – так собі.

Певною мірою я змирилася з тим, що чоловік не спілкується з моїми рідними. Я сподівалася, що з часом все налагодиться. Але як бути зараз? Незабаром мої батьки по справах збираються до міста. Вони хочуть приїхати на кілька днів. Стас і слухати не хоче про те, щоб батьки зупинялися у нас у квартирі. Хоча, до речі, іпотеку ми разом закривали.

Я вважаю, що селити батьків у готелі – це дурість, та вони й образитись можуть на такий вчинок. Але сперечатися з чоловіком у мене немає більше сили. Мама мені з самого початку казала, що у Стаса характер як у впертого барана.

– Чи готова ти все життя миритися з його впертістю? Адже кращим він не стане, з роками все частіше погані людські якості виявляються – сказала вона мені одного разу.

Тепер я все частіше замислююсь над її словами. Можливо, краще піти від Стаса, поки дітей ще немає.