У нас із чоловіком ​невелика різниця у віці, я старша на 6 років. Начебто не критично, але все ж таки. Раніше так гостро це не відчувалося. Хоча раніше це взагалі ніяк не відчувалося, бо ми кохали одне одного.

Ми жили у моїй квартирі, яку я придбала ще до весілля і виплатила іпотеку за рік до того моменту, як розписалися.

І тепер щоразу, коли ми сваримося з чоловіком, то він погрожує, що втече від мене. Кілька разів навіть демонстративно намагався зібрати речі, але я не хотіла, щоб ми розлучалися — починала вибачатися та просила його залишитися. Він залишався. Тоді він, мабуть, вирішив, що так зможе мене завжди шантажувати. Два дні тому знову почав погрожувати, що піде. Тоді мене переклинило. Я сиділа на дивані та дивилася, як він збирає свої речі. Не заважала йому, а він набивав одну сумку за іншою. Коли всі свої речі він вигріб із шафи, то сів поруч зі мною і почав сам миритися, мовляв, погарячкував… Я попросила його віддати ключі від квартири та йти на всі чотири сторони.

Але тепер він не хотів іти. Мене в той момент ніби перемкнуло, з криками виштовхала його з квартири. Він на майданчику щось кричав про речі. Я повикидала сумки з його речами прямо з балкона на тротуар.  Ось такий ефектний крок до розлучення. Втомилася від усіх цих погроз. Поживу одна, хоча б ніхто не настрій псуватиме.