Мій Влад – з тієї породи чоловіків, які б’ють себе в груди, що в домі вони все полагодять самі. Але потім він може тижнями не торкатися речей, що вимагають ремонту.

То на роботі втомився, то голова болить. Загалом класика жанру. Втім, періодично він таки щось робить. Але для цього у Владика має бути особливий настрій. Перші два роки шлюбу дивацтва чоловіка я переносила легше.

Наприклад, коли мені набридло переступати через незібрані меблі, я викликала майстра. Якщо ламалася техніка, а у Влада не доходили руки, я робила те саме. Або сама відвозила її на ремонт.

У крайніх випадках купувала нову. Чоловік, звісно, ​​обурювався, але потім махав рукою. Заборонити вирішувати подібні питання самотужки він все одно не може. Живемо ми в моїй квартирі. Та й оплачувала я все зі своєї кишені. Від Влада нічого не вимагала.

Але нещодавно життя внесло свої корективи до поточного порядку речей. Адже півтора місяці тому фірма, де я працювала, почала скорочувати штат. Гроші, отримані під час звільнення, вже протринькали. А нове місце я поки що не знайшла.

Відповідно зараз весь сімейний бюджет у руках у чоловіка. Спочатку жодних проблем із цим не було. На продукти та якісь мої дрібні хотілки він мовчки виділяв скільки просила.

А нещодавно так співпало, що наш пилосос почав видавати дивні звуки і перестав нормально прибирати. І на ремонт Влад категорично відмовляється давати гроші. Каже, що полагодить, коли в нього буде вільний час.

До речі, він буває регулярно. Адже Влад два дні працює, два – відпочиває. Але коли я його прошу розібратися з поламаною технікою, він завжди посилається на втому.

І так уже три тижні. Я розумію, що після двох змін по дванадцять годин хочеться відіспатися. Ну так, відіспися день. А потім берись за справу. Тим більше там роботи на пару годин, за словами чоловіка.

Але ні. Він, бідний, втомився, “не впіймав потрібний настрій”. Зате на бурчання із приводу брудних килимів сили завжди є. Як їм бути чистими, якщо пилосос не працює? Точніше, працює, але просто жахливо.

А віником усі крихти не вичистиш, як не намагайся. Однак чоловік уперто відмовляється вірити у зв’язок між чистотою килимів та працюючим пилососом.

Бухтить, що у його бабусі в селі, де він часто проводив канікули, такої техніки не було. Хоча килими були. Але, чомусь, на них ніколи не було ні порошинки.

Порівняв, так порівняв! Там, мабуть, були маленькі килимки, які легко витрушуються на вулиці. А у нас – великі килими, які повністю покривають підлогу в передпокої та кімнаті.

Такі просто так не витрусиш. Іти у двір з вибивалкою для килимів – ну, вибачте. Я таким архаїчним способом наводити чистоту точно не буду. Є ж пилосос! Інша річ, що дехто не хоче його лагодити.

Якщо тобі так ліньки, або ти розумієш, що не впораєшся, то оплати ремонт. Благо він коштує максимум тисячу-тисячу з половиною тисячі у нашому випадку. Але якщо я про це говорю, Влад голосно обурюється, що я вважаю його безруким.

“У мене, по-твоєму, руки не з плечей ростуть?! Сказав, що сам все зроблю – отже, зроблю!” – приблизно так закінчуються всі наші розмови щодо ремонту пилососу в сервісі. І далі за слова справа не йде.

Я одного разу навіть намагалася полагодити пилосос по роликах в інтернеті. Але так нічого й не зрозуміла. Ще пробувала виділити потрібну суму з тих грошей, які мені виділяє чоловік.

Брала продукти по акції, почала робити манікюр вдома замість салону. Але Влад, на жаль, досить швидко просік мою хитрість і почав просити чеки. Хоча раніше подібних прохань від нього не виходило. Мабуть, ущемлене самолюбство не дає спокою.

А те, що техніка майже не фурчить – так це добре. “На крайняк можна і руками зібрати крихти. Все одно ж вдома сидиш” – ось, що днями видав чоловік, коли я всоте попросила його полагодити цей нещасний пилосос.

На мою думку, Влад уже в край обнаглів. Я не так довго сиджу без роботи, а він уже уявив себе царем. Що ж буде, якщо я піду в декрет? Зважаючи на все, нічого хорошого.

Ремонту розеток і складання ліжечка чекатиму по півроку. Або взагалі не дочекаюся. Адже Влад скаже, що можна чудово обійтися без цього. А його величність не має настрою.

Грошей зовсім не допрошуся. Ще й дитячі виплати, не дай Боже, почне контролювати. До перевірки чеків уже дійшов. Ні, мене такий розклад зовсім не влаштовує.

Шкода, що до весілля дивилася крізь пальці на ставлення Влада до ремонтних справ. Думала, дрібниці. Ось тільки зараз ці дрібниці виходять мені боком. І я не знаю, чого чоловік досягає своїми діями. Мріє, мабуть, щоб я, буквально, вимолювала лагодження пилососа. І це у своєму ж домі!

Але не дочекається. Хоч із роботою за моїм профілем і туго, але вихід я вже знайшла. Буду якийсь час брати підробітки. З них і оплачу ремонт. І чому ця ідея одразу не відвідала мою голову?

Може, вдалося б уникнути скандалів із Владом. Ще й через таку, по суті, нісенітницю, як пилосос. Втім, завдяки всьому, що відбувається, я побачила справжнє обличчя свого чоловіка. Залишилося вирішити, як вчинити далі.

За ідеєю, треба серйозно поговорити, розкласти все по поличках, як радять психологи. Але не впевнена, що Влад визнає свою неправоту. Тому все більше схиляюся до варіанта відправити його за місцем прописки.