Два тижні тому я нарешті знайшла сили звільнитися з нелюбимої роботи. Та що там нелюбима, цю роботу я просто ненавиділа всіма фібрами душі.

Працювала я там тільки через непогану зарплату, трохи вищу за середню по місту. Але що це було за тopтури!

Неадекватне начальство на всі керівні місця розсадило своїх родичів. Ні профільної освіти, ні життєвих знань, ні досвіду – ці люди керували фірмою не просто жахливо, а кошмарно.

Ми дивом залишалися на плаву, і завдяки чистому ентузіазму передових працівників.

Штрафи за все поспіль, погрози позбавлення премій, я більше не могла залишатися в цьому кошмарі. Я вирішила так: пару тижнів сиджу вдома, прийду до тями, відісплюся, дочекаюся, поки перестане смикатися око, і потім приймуся за пошуки нової роботи. Фахівець я хороший, хвилюватися особливо нема про що.

Однак мій чоловік вирішив інакше. Лише через день він почав свербіти, що мені час шукати роботу.

-Досить на моїй шиї сидіти, я не зобов’язаний один сім’ю утримувати, – твердив мені благовірний. – Якби я заробляв кілька мільйонів, тоді інша справа, я дозволив би тобі сидіти вдома. Але ми не в такій ситуації, — нагадував Максим.

Чоловік і дружина, щоб ти знала, – партнери з рівними правами, і вкладатися в сім’ю матеріально вони мають однаково. Ось я приношу в будинок понад двадцятьтисяч, отже, і ти маєш приносити не менше. – уточнив чоловік.

У відповідь я тільки кивала головою, на щось більше у мене не було банально сил. Мало мені тріпали нерви на роботі, то ще й вдома відпочинку немає.

Ти знайшла роботу? Ти шукаєш роботу? Ти переглядаєш вакансії? — ці питання валяться на мене кожні десять хвилин уже протягом доби. Я всього два дні вдома, і вже почуваюся нестерпно!

– Максиме, мені потрібно трохи часу, щоб просто отямитися, відпочити. У мене розхитані нерви, ти це розумієш?

– Ага, а поки ти тут сидиш і в телефоні граєш, я маю орати за двох?

– Якщо я завтра вийду касиром до найближчої крамниці, тобі стане легше, ти відпочиватимеш більше?

– Чому касиром, ти маєш знайти роботу із зарплатою як у мене.

– Максиме, ти розумієш, що тоді мені треба працювати директором, не менше. Це неможливо, я не потягну.

– Ну, тож тобі доведеться працювати одразу на двох роботах, щоб залишатися на одному рівні зі мною.

Останнє Максим, звісно, ​​сказав із усмішкою. Мовляв, це жарт такий. Але я не здивуюсь, якщо він дійсно змусить мене орати на двох чи трьох роботах. Подруги, з якими я ділюся всією ситуацією, всі шоковані.

Практично кожен чоловік умовляє кинути роботу, осісти вдома, займатися побутом та дітьми та зустрічати чоловіка гарною, спокійною та щасливою.

Виходить, тільки мій чоловік вимагає, що я орала, як віл? Дівчата кажуть, від такого тікати треба. Мовляв, невідомо, що ще спаде йому на думку.

Я теж почала замислюватися. Раптом, коли підуть діти, він мені скаже виходити на роботу відразу, як закінчиться відпустка у зв’язку з вагітністю? А що, це цілком у його дусі. Буде так само нити, що втомився тягнути сім’ю, поки я маю дурню з малюком.

Моя мама каже, що мені потрібно серйозно поговорити з Максимом і одразу позначити спірні моменти, особливо пов’язані з дітьми.

Звичайно, їй теж здається дивною така поведінка чоловіка та його вимоги шукати високооплачувану роботу. І це при тому, що я ніколи вище за менеджера не піднімалася, на відміну від нього.

Та й як жити далі із такою людиною? А якщо трапиться біда, хвороба, неміч? Він відправить мене до притулку? Хіба такі стосунки мають бути між чоловіком та дружиною, між людьми, які вирішують пов’язати життя назавжди?

Як же підтримка, взаємовиручка? Виходить, у світі мого чоловіка все вирішують лише гроші.

У нас удома склалася дуже дивна ситуація. Це вперше, коли я не працюю, коли я дозволила собі взяти кілька тижнів відпочинку. Я ж не кажу, що не працюватиму більше ніколи. Це тимчасова перерва, потрібна для моєї нервової системи.

Поки що скандали та сварки тривають. Максим, як і раніше, щогодини запитує, чи не знайшла я вже роботу і як збираюся жити далі.

Я ж подумую про те, щоб переїхати на якийсь час (а там як піде) до батьків. Відпочину, зберуся й подумаю, як мені взагалі жити далі.

Максим же поки нехай розкине мізками і прикине, хто йому потрібен — кохана людина чи бізнес-партнер.