Я зустрілася зі своїм колишнім чоловіком – Стасом, коли мені було лише дев’ятнадцять років. Ми познайомилися на застіллі у спільних друзів, і тоді я навіть не звернула на нього увагу – звичайний хлопець, нічого особливого. Та й на той момент я не шукала жодних стосунків.

Наступного дня після заходу він попросив наших спільних друзів, щоб вони запропонували мені зустрітися, прогулятися, пояснюючи це тим, що хоче ближче познайомитися. Ну а я не надала цьому жодного значення, подумала, що більше людей, то веселіше.

Цілий тиждень Стас просив когось із наших друзів, щоб вони знову і знову кликали мене на прогулянку. І весь цей час він усіляко звертав увагу, можливо, навіть трохи настирливо. А я, вважаючи це знаком його серйозних намірів, вирішила дати йому шанс.

Через якийсь час ми почали бачитися вже вдвох. Почалися прогулянки, походи до кафе та кіно. Все було надто добре. Стас продовжував поводитися як джентльмен. Навіть часто час від часу натякав на весілля, на що я відповідала, що ще рано про це думати. Хоча розуміла, що, в принципі, його можна розглядати у цьому плані.

Але, мабуть, десь через сім місяців наших стосунків, він почав змінюватися. Йому не подобалося, коли я зустрічалася зі своїми подругами (саме мої подруги, з якими знайома півжиття, а не наші спільні друзі), пояснюючи це тим, що вони абсолютно ненадійні, дурні і взагалі не подобаються йому.

Ми почали сваритися, адже це мої друзі, і я чудово знаю, які вони насправді. Потім йому взагалі перестали подобатися наші спільні друзі, завдяки яким ми власне взагалі й познайомилися. Але навіть це мене не зупинило, думала, що Стас просто захищає мене від поганих людей. Я була наївною та ідеалізувала його.

Поступово, але я все-таки майже перестала спілкуватися з усіма друзями. Моє спілкування зійшлося на моїй сім’ї та ньому. Батькам він дуже не подобався, але незважаючи на це, ми все одно продовжували стосунки. А я просто сподівалася, що вони згодом полюблять його, коли пізнають ближче.

Ми перебували у стосунках уже рік, і весь цей час Стас уже не натякав, а прямо говорив про весілля. Я була не проти, але коли казала, що хочу познайомити його зі своїми батьками (так, вони тільки заочно знали один одного), він або мовчав, або змінював тему.

Те саме було і з його сім’єю, адже з його мамою – Інною Олександрівною, – я познайомилася практично перед самим весіллям.

Коли наші стосунки перевалили за півтора роки, ми таки почали готуватися до весілля. Я нарешті познайомила його з моїми батьками. На тій зустрічі я одразу ж зрозуміла, що вони так і не прийняли, але заради мене мовчали.

А ось із його мамою я познайомилася буквально за кілька днів до весілля. І вона була в шоці, коли дізналася, що її син має наречену і весілля вже ось-ось. Я трохи насторожилася, адже як так, не сказати рідним, що ти збираєшся одружитися. Але незважаючи на це, Інна Олександрівна дуже зраділа і прийняла мене як рідну.

Стас вирішив, що ми поживемо з його мамою. Я не була проти, адже у мене з Інною Олександрівною були добрі стосунки. Молодша сестра мого чоловіка – Олеся – була вже одружена, тому з нею ми бачилися не так часто.

Перші кілька місяців нашого життя в його будинку пройшли добре, але через деякий час чоловік почав частіше затримуватись вечорами. Коли я питала, чи скоро він прийде додому, Стас відповів, що зустрівся з друзями і трохи затримається. Але ці зустрічі почали відбуватися занадто часто.

Коли я намагалася з ним поговорити, Стас просто відмахувався, говорячи, що нічого страшного і це нормально, що часто гуляє, адже має багато друзів. Тоді я не задумалася про це, тому що була наївною і, як і раніше, дуже закоханою в нього.

У той час він часто проводив час зі своїм найкращим другом Кирилом і його дівчиною Танею, з якою я бачилася всього кілька разів.

Але одного разу Стас сказав, що вона вагітна і чомусь саме він поїде з нею на обстеження, а не його друг. Та ще й до іншого міста. Сказати, що я була шокована нічого не сказати.

Ось тут я і почала нарешті сумніватися і вперше за цей час серйозно задумалася. Я розповіла все свекрусі, на що вона відразу сказала: «Хоч це і мій син, але якщо ти захочеш піти від нього, я зрозумію і допоможу тобі».

Після цих слів я зрозуміла, що вона не могла ось так просто це сказати. Значить, було щось таке, про що я не знала, і що від мене приховували.

Зустрівшись зі своїми подругами, хоча я знала, що Стас буде проти, вирішила розповісти їм, що сталося. Але відповідь однієї з них мене приголомшила. Іра розповіла, що раніше, але на той момент ми вже були у стосунках, часто бачила його у ресторанах із різними дівчатами.

Тоді я згадала, що одного разу Іра справді казала мені, що бачила Стаса з кимось, але я тоді не повірила. Слухаючи її розповідь далі, я зрозуміла, що часто він зустрічався з однією дівчиною, яка за описом була дуже схожа на Таню.

Після цієї розмови я зрозуміла, що настав час діяти і відразу ж зателефонувала своїм батькам, попередивши їх, що я збираюся розлучатися. Не спитавши нічого, вони тільки відповіли, що це і мій дім теж, і будь-якої миті я можу повернутися до них. Але гадаю, вони були тільки раді.

Потім, уже вдома розповіла всю ситуацію свекрусі, і, як не дивно, але Інна Олександрівна справді підтримала мене у розлученні та одразу ж почала вибачатися за її сина.

Поки мій чоловік все ще знаходився в іншому місті з вагітною дівчиною свого друга, я зібрала всі свої речі та поїхала до батьків. Коли Стас повернувся, то не хотів приймати те, що я пішла. Почав дзвонити і чатувати мене біля будинку, просив повернутися назад. Але я вже чула про його пригоди, тому навіть думки про повернення не було.

Розлучилися ми лише через рік, тому що весь цей час він намагався усілякими способами цьому запобігти. Але коли це нарешті сталося, я ще довго не могла повірити, що добровільно загнала себе колись у таку пастку. Повелася на слова і зовсім не звертала уваги на його вчинки та те, що інші говорили про нього.