Добру людину засудити легко. Мовляв, вона не добра. Вона дурна. І безвідповідальна. Через неї інші можуть постраждати, добра людина розбещує своєю добротою. Ворогів прощає, гроші дає тим, хто не заслужив, не переслідує та не вимагає віддати. Пускає до себе до будинку підозрілих суб’єктів. Одна шкода від доброї людини.

Це начебто так. Тільки ось що скажу. Коли ви потребуватимете грошей, сильно потребуватимете, ви підете до доброго. І лише він один і дасть.

Коли ви потребуватимете укриття, ви підете до доброго. Тільки він один і сховає, прихистить.

Коли ви потребуватимете прощення, захисту, якщо випадково наробите справ, – а від такого ніхто не застрахований, запевняю, – ви до доброго підете. Він підтримає та захистить.

Ось для чого потрібні добрі люди. Їх легко засудити і посміятися з них, – мовляв, дурні це люди. І небезпечні суспільству.

Тільки в тяжку хвилину звернетеся до доброї людини. Зараз засуджуєте. А підете лише до неї. І попросите її. Бо крім цієї доброї людини, ніхто й шматочка хліба не дасть. І до хати не пустить. І не запропонує захист та допомогу. І не пробачить.

І той, хто з добрих насміхається і судить їх зверхньо, ​​має набагато більше шансів потім просити допомоги саме у добрих. Бо всі ми не без гріха. І всі ми вразливі. І ніхто не знає, які страждання та випробування приготувало нам життя.

І тільки ось ці рідкісні добрі люди роблять життя не таким нестерпним іноді. І не дають зневіритися та втратити свою душу.

Добрим бути дуже важко. А вважати доброту помилкою – дуже легко. Поки сам не потребуєш доброти. Якої ти не заслужив нічим. Але тобі дали хліба. І вкрили від зла…