Минуло кілька днів, як я поїхав у тримісячне відрядження, як на телефон прийшло SMS від дружини: “Я тебе більше не кохаю. Я від тебе йду. Не пиши мені.”. Ніяких причин, пояснень, нічого. Спочатку подумав, що це якийсь жарт від шахраїв, але вона насправді пішла. Вона додала мене до чорного списку в телефоні, заблокувала у всіх соцмережах.

Якось це не по-людськи, підло … Якщо хочеш піти – скажи в обличчя, навіщо ці повідомлення? І все це з огляду на те, що ми навіть не розлучилися офіційно.

Коли повернувся додому – посуду не було, зняла штори, забрала всі стільці, комп’ютер забрала. Ну і чорт із нею… Зате залишила ту мерзенну картину в жанрі кубізму, яка мене весь час дратувала. Розлучення я пережив ще під час відрядження. У той самий момент була лише порожнеча. А тепер абсолютно непогано себе почуваю.

Минуло ще зо два місяці, як мені зателефонувала вже колишня. Захотіла офіційного розлучення. Наче не можна було цього зробити одразу. Наразі вже оформили розлучення на папері. Кумедно, бо за цей час мене підвищили до керівника офісу у регіоні. Тепер і гроші, але ніхто їх з мене не тягне… Поцікавився у дружини — навіщо ж їй так терміново знадобилося розлучення. Виявилося, що вона знову виходить заміж. Вона ж спитала про мої справи. Відповів, що без упину п’ю, звільнився, зараз поки що не працюю. У неї на обличчі розповзалася величезна усмішка. Мабуть, була рада моїм фальшивим неприємностям.

Нехай радіє. А правда в тому, що мені не треба було одружуватися взагалі. Ех, не заздрю ​​я її майбутньому чоловікові… Таку змію на грудях пригрів… Адже хто раз зрадив, повторить зраду знову.