Кілька років тому у Сергія зламалася машина. Замість того, щоб звернутися в автосервіс, він почав чіплятися до батька, надзвонювати дядькові та двоюрідним братам.

У тій ситуації здався один із двоюрідних братів, він якраз добре нишпорить у машинах. Інші самоусунулися: хтось тихо, як батько, хтось із міцними словами. І таких випадків у нас вагон і маленький візок.

Не дивно, що багато родичів уникають Сергія. Диву даюся, як брат виріс такою вимогливою людиною. А нас виховували однаково, нікого не виділяли. У нашій родині егоїзм ніколи не вітався.

До останнього випадку мене братові хотілки не торкалися. Я йому ще в дитинстві жорстко зазначила свою позицію, втомившись робити за нього хатинку. Ненавиджу, коли мною нахабно користуються.

Нещодавно він перебрався у власну квартиру, яка потребує ремонту. Батьки, знаючи Сергія, одразу попередили, що брати участь у цій епопеї не будуть.

Вони й так допомогли із покупкою, цього достатньо. Але мій брат не був би моїм братом, якби самостійно взявся за перфоратор чи найняв робітників.

Отримавши відмову від рідні, він міцно взявся за мене. Коли пролунав дзвінок від нього, я тільки-но виписалася з лікарні. Брат про це добре знав від батьків, але його нічого не збентежило.

“Дуже потрібна твоя допомога! Хочу швидше закінчити, а мене всі бортанули. Приїжджай швидше, треба поклеїти шпалери в кімнаті. Там зовсім небагато роботи!”

Хоч би спитав для початку, як я почуваюся, а то відразу з місця в кар’єр зі своїм ремонтом, з яким я поки що допомогти ніяк не можу. Мені треба відновитися після операції.

Сходження на драбини з рулонами шпалер немає нічого спільного з відновленням. Сергій відмахнувся у відповідь і нагадав, що не просить від мене багато.

Наче я не знаю його “не багато”! Спочатку він робитиме вигляд, що бере участь, а потім почне лежати, і вся робота ляже на мене. А потім брат неодмінно попросить зробити щось ще.

Навіть якби я була б цілком здорова, я б у його ремонт все одно не вплуталася. Мені з лишком вистачило його домашніх завдань. Втім, нагадувати про дитячі сварки я не стала.

Натомість у фарбах розписала, до яких страшних наслідків може призвести моя допомога з ремонтом. Запропонувала дати контакти хороших ремонтників, вони якраз свого часу з моєї квартири зробили цукерку.

Сергій навіть не думав угамовуватися, тиснув на жалість, що в нього зараз грошей обмаль. Можна було заздалегідь передбачити цей момент, але планування витрат, як і багато іншого – не про мого брата.

Припустимо, ти не розрахував бюджет, то візьми якусь шабашку, крім основної роботи, і зароби на свій ремонт. Можна ще кредит взяти.

Хоча я не розумію, куди так поспішає Сергій. Ні дружини, ні дітей у нього немає, тож можна робити все самому та поступово. У разі брата ремонт на десятиліття не розтягнеться – у нього маленька однокімнатна квартира.

Робити ремонт щовихідних, і буде тобі щастя. Але брат всі мої пропозиції відкинув. Звичайно, йому доведеться більше ворушитися!

Виявилося, він уже намагався робити щось самотужки, але втомився, бідолаха. Від поради більше працювати цей трутень і зовсім перейшов на поросячий вереск.

“Мені тепер треба відкинути ласти на роботі заради ремонту, ти разом з нашою сімейкою не отетеріал?” – ось, що видав мені Сергій. А те, що в мене можуть початися серйозні ускладнення, це нісенітниця? Як можна не знати, що людині після операції потрібен спокій?

Він відповіві, що я роблю драму з простої операції і не розвалюся, якщо допоможу йому обклеїти кімнату.

Він у своєму розумі, говорити подібні речі? Жодної емпатії у людини! Обклеювання кімнати займе явно не один день. Хоча для мене зараз навіть одного дня інтенсивної роботи надто багато.

Не хотілося витрачати сили на подальше з’ясування стосунків, тому я натиснула “відбій” і занесла Сергія до чорного списку, хоч він і брат. Адже ясно, що простого кидання трубки не вистачить, і він добиватиметься свого до останнього.

Однак чорний список Сергія теж не зупинив. Насолодитися тишею мені вдалося лише дві години. За цей час брат розжився лівими сімками. Ось уже другий день він тероризує мене дзвінками з різних номерів: то перепрошує, то знову ображає.

Відчуваю, доведеться поскаржитися батькам, незважаючи на те, що мені дуже соромно втручати їх у наші розбірки. Сподіваюся, сила батьківського гніву подіє на мого невгамовного брата.