У нас завжди була дружна та міцна сім’я. Ми з братом із самого дитинства були дружні. Звичайно, не обходилося без якихось дріб’язкових сварок або дитячих образ через іграшки та інші дрібниці, але ми завжди знали, що можемо один на одного покластися.

Коли я вийшла заміж, брат легко порозумівся з моїм чоловіком. Ми часто збиралися в одній компанії, разом їздили в гості до моїх батьків на вихідні та на свята.

Мій брат був щасливим, коли в мене народилася дочка. Разом із чоловіком поїхав зустрічати мене з пологового будинку, допомагав збирати дитяче ліжечко, часто приходив до нас у гості.

– Хочу собі таку ж, так на тебе схожа, – говорив він про мою дочку.

І я щиро хотіла, щоб у брата також скоріше з’явилася своя сім’я, про яку він так мріяв. Через якийсь час він познайомив нас зі своєю дівчиною Наталкою.

Як би я не намагалася, мені не вдалося знайти з нею спільну мову. Спілкування було якесь натягнуте. Я подумала, що це просто не моя людина, важливо, щоб брата все влаштовувало, а між собою вже якось порозуміємося.

– Паша, головне, що тобі з нею добре, – сказала я братові, коли він спитав мене про враження після знайомства з Наталкою.

До речі, у Наташі є дитина від попереднього шлюбу, дівчинка, ровесниця моєї дочки. Нині їм уже по 4 роки.
Після появи Наталі, у нашій сім’ї все стало не так гладко, як раніше. Ми звикли, що на дні народження, Новий рік, різдво та інші свята ми зазвичай збираємось у батьків. Брат лише один раз прийшов разом із Наталею на маминий ювілей, це було дуже давно, як тільки вони почали зустрічатися.

Більше Наталки з її донькою у наших будинках ніколи після цього не було. Брат теж почав з’являтися не так часто, як це було раніше. Пішли якісь постійні відмовки: то у них справи, то донька хворіє, а залишити нема з ким, то Наталя погано почувається саме в цей день, загалом, то одне, то інше.

Минулого року на Різдво ми з чоловіком та донькою пішли у гості до брата. Він її хрещений та ми принесли традиційне різдвяне частування, кутю та взяли ще багато інших солодощів.

– Хто це тут до нас прийшов? Моя найулюбленіша і найдорожча плем’яшка, – зрадів брат і підхопив племінницю на руки.

Чомусь у цей момент я звернула увагу на обличчя Наталі. Вона з такою ворожістю дивилася на те, як Паша спілкується з моєю дочкою, що мені стало дуже неприємно від цього. Коли Паша вручив племінниці подарунок, Наталя не втрималася від зауваження.

– Який гарний снігокат тобі подарував хресний, – сказала вона, – а ось моїй Ксюші ніхто такого подарунка не зробив.

Снігокат і справді був гарний і дорогий, мій брат ніколи не скупився на подарунки для улюбленої племінниці, але й про Наталю та її дочку він теж ніколи не забував. Влітку він возив їх на море, ніколи не відмовляв Наталці в нових речах та ще якихось її забаганках.

Прикро було почути таке, але не хотілося з’ясовувати стосунки та затьмарювати свято, тому тоді ніхто не став надавати значення словам Наталі. Всі разом посиділи за столом, потім пішли з дітьми кататись на новенькому снігокаті.

Більше таких неприємних ситуацій із Наташею не виникало. Напевно, тому що ми до ладу не спілкувалися після того візиту. Брат приходив до нас у гості без неї, на всіх сімейних святах та застіллях теж був один.

Нинішнього року наших батьків запросили до себе на Новий рік їхні друзі з іншого міста. Спочатку вони відмовлялися, мовляв, Новий рік – це сімейне свято, але потім подумали і вирішили поїхати.

– Ми з батьком майже кожен Новий рік були вдома, треба хоча б на старості років щось трохи поміняти, – сказала мама, відчуваючи поїздку.

Я була дуже рада за батьків. Раз на Новий рік батьки будуть далеко, то ми з чоловіком вирішили запросити до нас мого брата з Наталею та ще кількох друзів із дітьми. Якраз буде і нам добре, і дітям весело. Хотіли замовити у кондитера гарний новорічний торт, сходити всім разом на ялинку, але брат зателефонував і сказав, що вони не прийдуть. Замість пояснення пробурчав щось невиразне, я одразу зрозуміла, що найімовірніше справа в Наталі.

Через щасливу (або нещасливу) випадковість я пару днів тому зіткнулася з Наталею та її дочкою Ксюшею в магазині. Я вирішила з’ясувати, чому Наталя так не хоче з нами проводити час, її відповідь просто шокувала мене.

– У нас не так багато грошей, щоб постійно твоїй дочці дорогі подарунки дарувати. Та й Ксюші не подобається, як ти готуєш, у неї від твоєї їжі потім живіт болить, – заявила Наталя і, взявши свою дочку за руку, вийшла з магазину. Я навіть не встигла відкрити рота.

Удома я розповіла чоловікові про те, що сталося. Він теж був шокований такою поведінкою. Мені тепер взагалі здається, що Наталя не тільки ревнує брата до сім’ї та племінниці, а ще й дуже меркантильна особа.