Коли я дізналася про зраду свого чоловіка, в мене ніби земля з під ніг зникла. Все стало зовсім по-іншому. Не знала як жити далі. Та гарячкувати не хотілося. Вирішила все обдумати холодною головою. Та не приховуватиму, перше, що я відчула, це палке бажання раз і назавжди викинути його і всі його речі за поріг, зі свого будинку, зі свого життя.

Але заспокоївшись, обміркувавши тверезо, як слід, я запропонувала чоловіку пожити окремо, щоб разом дійти якогось рішення. Адже не можна гарячитися, та й загалом я волію приймати виважені рішення, вони набагато практичніші та логічніші. Після того, як емоції вщухли, я вирішив, що єдиний прийнятний вихід із ситуації, що склалася, — це помста. Вона дозволить мені піднятися з-під плінтуса, під який загнали мою гордість та почуття власної гідності. Не мало значення, ким буде мій обранець. Тому я переспала з чоловіком, з яким уперше зустрілася того ж дня у якомусь барі.

Правду кажучи, мені полегшало і я відчула, що зможу зберегти нашу сім’ю, хоча б заради двох дітей. Разом з помсти зникли й гнів, і огида до чоловіка. Ми були квити, кожен зробив помилку. Хоча, на відміну від мене, він про це не знає досі.

Для мене це ще не було кінцем. Адже винен у всьому цьому був не він один, тому розквитатися треба було і з його “пасією”, яка до того ж була заміжньою жінкою. Тому я поділилася збереженим любовним листуванням з її чоловіком. Ось тут у мене, ніби гора з плечей впала.

Зараз у нас із чоловіком все, як завжди, здається, що цього з нами і не було зовсім, ось тільки довіра зникла з наших стосунків. Та це подарувало мені відчуття, що його покарали за свої дії. Саме це рішення дозволило зберегти нашу сім’ю, відчути полегшення і зрештою відновити принижену гідність. Відплата для мене була єдиним можливим виходом із ситуації, в якій я опинилася.