Мама з найсуворішим виглядом ходила по кімнаті сина. Сам син сидів на ліжку, похнюпивши голову, і колупався носком тапочка в килимі, чекаючи грому і блискавок.

Денис був уже досить дорослим і досвідченим, щоб розуміти, коли справа пахне гасом, а зараз саме цим гасом смерділо так, що очі сльозилися. Так, саме від цього очі й сльозилися, бо йому, дорослому чоловікові, який перейшов до четвертого класу, плакати просто так не можна.

– Як, ну як ти примудрився з фізкультури здобути трійку за чверть? – продовжувала міряти кроками кімнату мама, намагаючись укласти в своїй голові таку кричучу інформацію.

Вона була обурена. Якби трійка вилізла з математик, мама ще хоч якось змогла б це зрозуміти, але фізкультура!

– Що за шум, а бійки нема? – спитала голова тата, що раптово з’явилася у дверях. Сам тато цілком з’явився кількома секундами пізніше.

Вигляд він мав благодушний, тому що неможливо мати інший вигляд, коли в одній руці в тебе тарілка з пиріжками, а в другій чашка гарячого міцного чаю.

– Ти! Це твій прокол! – одразу ж повернулася до нього мама, викривально тицяючи пальцем татові в груди. – Я не можу все тягнути сама! Я з ним і так до ночі уроки роблю, а ти в нас, типу, не при ділах!

Від такого наїзду тато трохи ноги чаєм не ошпарив. Що він уже встиг наробити? Він додому повернувся двадцять хвилин тому, а вже в чомусь проколовся.

– Значить так, у нашій сімʼї я розумна, а ти сильний, от і займися дитиною. Якщо наступної чверті він не виправить свою ганебну трійку з фізкультури, то я не знаю, що з тобою зроблю, – резюмувала мама, цапнула з татової тарілки пиріжок і, щось грізно бурчачи набитим ротом, пішла з кімнати сина.

Тато спантеличено потер скроню тарілкою з пиріжками і подивився на сина, який так само розгублено дивився на нього.

– Смикнув мене нечистий в цю кімнату заглянути! Сидів би зараз біля телевізора, чай пив, пиріжками закушував, – гірко зітхнув тато. – Гаразд, що там у тебе сталося?

Денис розповів батькові, що фізкультура йому не дається взагалі. Бігає він найгірше в класі, стрибає і віджимається теж. Вчитель дуже незадоволений і каже, що навіть трійку ставить лише зі жалості.

– А ще він каже, що ніколи ще не бачив, щоб хлопчик зовсім не міг качати прес, – сумно завершив Денис свою розповідь.

Тато подивився на свій прес, точніше, на те місце, де колись цей прес знаходився, і постарався втягнути живіт. Видимих ​​успіхів ці зусилля не принесли.

– Так, проблему я зрозумів, займатимемося. Я у твоєму віці все вмів: і бігав, і стрибав, і підтягувався. З фізкультури був круглим відмінником.

Денис скептично оглянув поставу батька, який дуже поправився за останні роки на маминих пиріжках. Під цим поглядом тато зробив ще одну спробу втягнути живіт, знову не вийшло, і він перестав старатися. Але в душі відчув якесь неприємне відчуття сорому.

– Завтра вранці почнемо займатися, – твердо заявив батько і вийшов із кімнати. Пиріжків йому більше чомусь не хотілося.

Ранок виявився недобрим і для тата, і для Дениса. Першого випнула на зарядку мама, яку він попросив розбудити раніше, а мстивий тато вже пішов витягувати із солодких сновидінь сина.

Зарядка не задалася. Денис засинав на ходу, а тато з невдоволенням зрозумів, що навіть найпростіші вправи змушують його задихатися від натуги.

Коли настала черга качати прес, Денис просто ліг на підлогу і моментально заснув, а тато пихкав, намагаючись скластися навпіл, чому дуже заважало від’їдене пузико. Контролювати сина татові не було коли, а коли він звернув на нього увагу, Денис уже сопів, намагаючись завернутися в краєчок килима.

На сніданок і тато, і син вийшли невдоволені й скривджені один на одного, а на маму, що спитала, як у них там успіхи, синхронно подивилися, як на ворога народу.

– Нічого-нічого! Спочатку всім важко, а потім втягнетеся, і все буде добре, – втішила своїх чоловіків мама і відправила до рота шматок булочки, намазаної маслом. Тато теж потягся до булочки, але вперся животом у стіл і відсмикнув руку.

Тяжко зітхнувши, тато відсунув від себе цукорницю, масло, булочки і все те, що ще вчора їв з великим задоволенням. Тато твердо вирішив, що треба повертати форму, яку непомітно для самого себе якось швидко проїв. Водночас і сина з фізкультури підтягне, надихаючи його своїм прикладом.

Тиждень за тижнем тато та Денис вчилися віджиматися, качати прес, присідати та робити нахили. Точніше, Денис навчався, а тато згадував, але давалося це все тяжко й тому, й іншому.

Великого прогресу ні тато, ні Денис не бачили, проте це було добре помітно мамі. Спочатку вона в цю ідею не вірила зовсім, чоловік просто потрапив під гарячу руку.

Мама сумнівалася, що тато, який щільно укорінився на дивані, буде напружуватися і займатися з сином. Думала, що його вистачить максимум на тиждень, а потім підуть якісь відмовки, на чому справа зрештою й затихне.

Але, на превеликий подив мами, тато день за днем ​​займався сам і стежив, щоб син не сачкував і виконував вправи. А ще чоловік перестав тріскати пиріжки, додавати на всю їжу майонез і лопати на ніч. Тепер пиріжки в будинку їла одна мама, але після того, як ваги показали їй жахливу цифру, і в мами пиріжки потрапили в немилість.

Тепер вся сім’я робила вранці зарядку, а шкідливе печиво з’являлося в їхній квартирі раз на місяць, не частіше. До кінця року сімейство було не впізнати.

Тато неабияк скинув у вазі, здавалося, що навіть помолодшав, та й мама скинула п’ять кіло, що заважали їй, і на радостях вирішила змінити свій стиль. Денис же витягнувся, поправив осанку, а в м’язах почала з’являтися сила. Наприкінці року він приніс додому свою чесно зароблену п’ятірку з фізкультури.

Михайло Володимирович, учитель фізкультури, сидів у кімнаті біля спортзалу, де приймав відпрацювання у недбайливих прогульників. Він заповнював чергову відомість, коли до кімнати увійшла жінка, яка тримала в руках пакет.

– Добрий день, Михайле Володимировичу, я хочу вам подякувати, і ось це вам, – плутано промовила жінка, ставлячи перед отетереним педагогом пакет. – Я мама Дениса. Дякую вам велике за трійку в другій чверті. Вона всім нам дуже допомогла.

Скоромовкою виговиривши усе це, мама Дениса вийшла з кабінету, прикривши за собою двері, залишивши здивованого педагога. За трійку йому ще так не дякували.