У мене двоє дітей. Обидвоє підлітки, дочці 15 років, а синові 13. З колишнім чоловіком, їхнім рідним батьком, ми розлучилися трохи більше двох років тому. Розлучилися ми з ним цивілізовано, без жодних сварок, скандалів та звинувачень. Кожен сам знав свої помилки та визнав їх, але було вже пізно налагоджувати стосунки.

Моя вина була в тому, що я мало уваги приділяла чоловікові, всю себе віддавала дітям, не доглядала за собою. Чоловік якийсь час намагався до мене достукатись, але потім втратив до мене інтерес і став задивлятися на інших жінок. Так у нього з’явилася коханка, яка вже стала його новою дружиною.

Коли я почала здогадуватися про пригоди чоловіка, не стала мовчати і запитала його про все прямо в лоб. Він зізнався. Вирішили розлучитися, але дітям справжню причину розлучення не сказали. Сказали, що просто не любимо одне одного і нам важко жити під одним дахом. Спочатку син і дочка дуже переживали, але згодом змирилися.

Чоловік переїхав до своєї коханки, але, як я вже сказала, діти про це не знали. Їм ми сказали, що тато живе у орендованій квартирі і зустрічатися з ним можна тільки у нас вдома, бо в його новому житлі дуже строга господиня. Чоловік приїжджав кожні вихідні до дітей, проводив час із ними, а я в цей час завжди намагалася кудись піти. Мені не дуже хотілося його бачити.

Приблизно через рік чоловік одружився з тією жінкою, довелося розповісти все дітям, приховувати вже не було сенсу. Діти були дуже засмучені і скривджені, якийсь час навіть не хотіли бачитися з батьком. Чоловік намагався з ними домовитися, але вони поставили умову: вони нічого не хочуть чути і знати про його нову дружину, про знайомство з нею не може бути мови. Чоловік погодився, хоч і неохоче.

Я завжди намагаюся перед дітьми виглядати правильною мамою, намагаюся надавати їм гідний приклад. При цьому у моєму житті є і розваги з подругами, походи в кафе та караоке. Якщо я хочу відпочити чи збираюся кудись із подругами, то дітей зазвичай відводжу до бабусі. Кілька місяців тому я вибиралася з подругами в боулінг і там познайомилася з чоловіком, з яким у мене закрутився роман.

Йому 47, розлучений, живе один. Має дорослу дочку, якій 22 роки. Він дуже дбайливий, добрий та уважний.
Я одразу розповіла Андрієві про свою сім’ю.

– Я не хочу одразу розповідати своїм дітям про наші стосунки. Вони дуже болісно сприйняли розлучення, і я не хочу їх вкотре травмувати, – пояснила я Андрію.

Він сказав, що все розуміє і не квапитиме події.

Ми стали зустрічатися потайки. Андрій зустрічав мене з роботи на машині, дорогою додому ми могли заїхати до кафе повечеряти. Іноді у вихідні, коли діти були у бабусі, ми проводили час разом.

Я нікому не розповідала про наші стосунки, щоб не взнали діти, це було секретом. Тим більше, тоді я не розуміла, наскільки серйозні його наміри і не хотіла, щоб син із дочкою переживали через це. Бігала на побачення до коханого потайки від сім’ї. Почувалася так, ніби мені знову 17.

Андрій виявився дуже порядним та надійним. Мені було з ним дуже зручно. Я вперше за кілька років відчула, що мене цінують і розуміють, відчула себе гарною та бажаною. Все йшло чудово, доки не настав День святого Валентина.

На день закоханих Андрій із самого ранку подарував мені величезний букет квітів та коробку солодощів. Звичайно, ховати все це не було сенсу. Вдома діти одразу накинулися на мене з розпитуваннями. Я не стала лукавити і розповіла все, як є.

Дочка влаштувала мені справжню істерику. Назвала мене брехливою та лицемірною, сказала, що я така сама, як і батько.

– Ти взагалі не маєш право влаштовувати своє особисте життя, поки ми не виростемо і не з’їдемо! – волала донька.

Я намагалася тримати себе в руках і розмовляти спокійно, пояснювала, що таке трапляється, не бути мені самій весь час. Тим більше, я спеціально не шукала стосунків, так вже вийшло. Син просто мовчки закрився у своїй кімнаті і не розмовляв зі мною.

Потім діти, ніби змовилися, прийшли до мене і поставили черговий ультиматум. Вони не хотіли нічого чути і знати про мого чоловіка, як і про нову дружину їхнього батька.

Поки нічого не почала говорити Андрію, ми продовжуємо зустрічатися. Мені він дуже подобається, відчуваю, що це моя людина, але ще відчуваю, як діти від мене віддалилися, особливо дочка.

Але почали з’являтися думки, щоб розлучитися з Андрієм через дітей. Дуже боюся втратити з ними контакт, тим більше у такому важкому перехідному віці. В той же час у мене великий страх, що в старості залишуся одна. У мене була така знайома, яка присвятила дітям все своє життя, поставила хрест на собі та на стосунках із чоловіками, а тепер залишилася одна, ніхто з дітей із нею не спілкується.

Хочеться зберегти близькі стосунки з дітьми, але й стосунки з Андрієм мені також дорогі. Не кожен день зустрінеш людину, яка тебе розуміє та приймає.