Те, що для мого чоловіка Валерія мама багато означає, я зрозуміла відразу. Ще коли ми тільки зустрічалися, він часто згадував її в розмові. Мама сказала те, що мама просила це. Гарний син, подумала я, і це загалом непогано. Значить, і до мене, якщо у нас все складеться вдало, він ставитиметься з повагою та любов’ю. Однак тут я трохи помилилась.

Згодом я зрозуміла, що любити мене Валерій буде, а ось зайняти мамине місце у своєму серці не дозволить. Мама царює там одноосібно.

Їй дозволено все: вередувати, вимагати уваги в будь-якій годині доби, ображатися на сина і, особливо, на його дружину.

Прямих конфліктів у мене з майбутньою свекрухою не було. За моєю спиною вона мляво насварювала сина, вважаючи, що він зробив ненайкращий вибір. Треба було шукати багатшу дружину.

А в моїй родині над златом ніхто не чахне, бо цього самого злата немає. На весіллі свекруха розповідала всім присутнім, що віддає єдиного синочка, в якого все життя вклала, невідомо за кого.

Моя мати чула ці розмови, але вирішила не втручатися. Вона цілком справедливо вважала сваху не зовсім нормальною. Знаєте, буває ранній старечий маразм, ось це напевно про мою свекруху.

Із самого початку ми з чоловіком почали жити окремо. Благо, мої батьки подарували мені бабусину квартиру, яку ми раніше здавали. Зробили косметичний ремонт, переїхали та стали вести своє господарство. Але до свекрухи ми їздили майже щодня, а вихідні обов’язково проводили у мами. Спочатку чоловік нічого не говорив, а потім почав пред’являти мені претензії.

Виявляється, я тепер повинна в усьому допомагати його мамі і робити більшу частину домашньої роботи за неї. Начебто ми для того й приїжджаємо.

Свекруха, виявляється, розраховувала, що ми після весілля житимемо в неї, і вона зможе перекласти домашні обов’язки на мене. Нібито так завжди було заведено у наших предків. Не знаю, що там у наших предків, але бути домробітницею одразу в двох оселях мені зовсім не хочеться.

Я розумію, що пенсіонерці потрібна допомога, і готова надати її посильно. Помити посуд, прибратися раз на тиждень, принести продукти та закинути білизну у пральну машину. Зрештою, свекруха ще не немічна стара, хоча старанно зображує таку.

Вона цілком може щось робити сама. Проте чоловік каже, що я маю робити абсолютно все. Розумієте, все, наче це моя квартира і я тут сама живу.

Намивати каструлі, готувати їжу, прибирати, прати. За словами мого благовірного, саме такими є роль і обов’язки доброї дружини, яка входить до пристойної родини.

Я не проти допомагати, але перетворюватися на служницю для мами чоловіка я, якось, не планувала.

Якщо свекрусі так важко займатися будинком, можна найняти їй доглядальницю та помічницю по господарству. Чоловік непогано заробляє, ми цілком можемо собі це дозволити.

Валерій знову проти. Це, каже, не по-людськи. А кидати дружину на чуже господарство — це, значить, по-людськи та правильно? Та ще й погрожувати їй розлученням.

Так-так, чоловік мій пару разів заїкнувся, що я можу йти на всі чотири сторони, якщо не хочу допомагати його дорогій матусі. Ось, мовляв, яка я погана, відмовляю в допомозі літній жінці.

Якби мій дорогий чоловік одразу при знайомстві сказав, що шукає прислугу, а не дружину, я б ще сто разів подумала, чи потрібне мені таке щастя.

Нині не знаю, що мені робити. Подруги стверджують, що безглуздо розлучатися тільки через побутові сварки. Мовляв, добрих чоловіків, які не мають поганих звичок і не зраджують, удень із вогнем не знайдеш. А я тут зібралася йти від нормального мужика. Ну як нормального?

— Мамуля твого благовірного вічно не житиме, запам’ятай. Колись її не стане, і ти займеш її трон. Чоловік поклонятиметься тільки тобі. Зрозуміла? — вчить мене життю найкраща подружка, що пройшла через два розлучення.

Мама з нею згодна. Каже, що стерпиться-злюбиться, а сімʼя таки важливіша. Підуть діти, подивишся, чоловік і перестане вимагати дбати про маму. Адже малюки важливіші.

Але мамі легко казати. Її ніколи свекруха не ображала і не називала лінивою авантюристкою, яка забрала чужого сина.

Я не знаю, як мені вчинити. Терпіти закиди від свекрухи більше ніяких сил немає. Перетворюватися на служницю теж не хочу. Мрію бути просто дружиною, коханою дружиною. А не хатньою робітницею.

Вирішила на кілька днів поїхати до своїх батьків. Нехай чоловік посидить один у нашій квартирі та подумає над тим, куди котиться наше з ним життя.