Дуже гірко це усвідомлювати, але я у своїй сім’ї ніхто – лише обслуговуючий персонал з опціями інкубатора та особистого помічника. Доказом цьому служить байдуже ставлення чоловіка. Хоча я такого точно не заслужила
З Антоном ми познайомилися на роботі, почали зустрічатися, за кілька років одружилися. Потім я побачила дві смужки, і ми з чоловіком вирішили, що треба народжувати. Аж раптом потім не складеться?
Незадовго до пологів я пішла в декрет, як належить. Про кар’єру довелося забути до того моменту, поки дитина не піде в садок. Але я зовсім не засмутилася.
Антон заробляв достатньо, і міг гідно забезпечити нашу сім’ю без моєї участі. Та й мені не хотілося пропускати перші кроки нашої Еммочки. Так я стала тією, яку в народі називають хранительками вогнища.
Більшість побутових питань взяла на себе, щоб чоловік міг нормально відновитися і з новими силами підкорювати кар’єрні висоти. Там саме замаячила можливість підвищення.
Я всіляко підтримувала Антона, допомагала йому з робочими завданнями, які він часто брав додому. Як не дивно, я не втратила своїх знань у декреті, і вони дуже стали в нагоді.
Днями Антон отримав бажану посаду, і тепер він думає відзначити цю подію у дорогому ресторані. Забронював столик у вихідні, покликав колег, друзів, своїх батьків. От тільки мені місця на цьому святі не знайшлося.
Коли я почала будувати плани, що треба б дочку відвезти до моєї матері, а мені купити нову сукню і підстригтися, чоловік мене різко “приземлив”. На його думку, Еммочці у її півтора роки не треба надовго залишатися без мами, а банкет займе не одну годину. Та й мені там буде нудно.
Я вже залишала кілька разів доню зі своєю мамою, причому не на якісь півгодини. Маляті подобається бувати з бабусею, тому жодних складнощів виникнути не повинно. Та й щодо нудьги Антон загнув. Я завжди ладнала з його рідними та друзями, про колег і говорити немає чого. Ми раніше всі разом працювали, тож спільні теми для розмови точно знайдуться.
До того ж усі будуть цікавитись, чому Антон не взяв мене з собою. Цей аргумент він пропустив повз вуха і продовжував наполягати, що в ресторані мені не сподобається, пропонував окремо відзначити його підвищення вдома.
Звідки він знає, що мені там не сподобається? Я давно хотіла розвіятись, змінити обстановку. Походи в магазини та поліклініку, заради яких я й залишала Емму з мамою не береться до уваги. Однак я Антону не скаржилася на нудьгу, і дуже дарма.
Він вирішив, що я впадаю в екстаз від господарки, і нічого іншого мені не потрібно, але це зовсім не так! Напевно, у вихідні варто було залишати чоловіка з донькою та списком справ, після чого йти до подруг, на манікюр чи ще кудись.
А я, наївна, дбала лише про його комфорт. У результаті це все сприйняли як належне. Хоча багато в чому саме завдяки мені Антон досяг підвищення, про яке так довго мріяв.
Але він про це забув, раз дозволив собі начхати на мої бажання. Ось за що це мені? Зрозумілої відповіді від чоловіка я не досягла. Він переконував, що дуже цінує мою допомогу, але з рестораном питання закрите:
“Я вже забронював столики, і там все розраховано на десять осіб. Переграти нічого не вийде. Я не знав, що тобі так хочеться. Упевнений, ти нічого не втратиш, якщо посидиш удома”.
А спитати мене наперед не доля?! Я не якась ліва тітка, а дружина, і моя думка в подібних питаннях має враховуватися. Але я для Антона – пусте місце, хоч би що він казав.
Ще й відмазки дурні ліпить. Я точно знаю, що в ресторанах чудово можна попередити про зміну кількості гостей, було б бажання. Однак в чоловіка його не має.
Мої спроби досягти виразних пояснень, чому Антон так непорядно зі мною вчиняє, ні до чого не привели. Він знову залагодив про турботу про доньку, мою нудьгу та неможливість забронювати ще одне місце.
Я впевнена, що справа не в цьому, але в чому я зрозуміти не можу. На клушу я не перетворилася, незважаючи на побут. Як і раніше, читаю книги, професійні статті, щоб не деградувати.
Із зовнішнім виглядом теж усе гаразд. Вагу привела в норму, із засоленим хвостиком не ходжу. Загалом зі мною не соромно з’явитися на людях. Але чоловік чомусь вважає, що мені нема чого робити в респектабельному закладі.
Після того розмови я плакала практично всю ніч, але Антон нічого не помітив, або вдав це. Треба бути настільки черствим! Правду кажуть, після підвищення у багатьох зриває дах.
Очевидно, ця година настала, і наша сім’я незабаром розпадеться, бо я не відповідаю новому статусу Антона. Його вчинок із рестораном красномовно про це говорить.
До важливої дати залишається три дні, а я все ще не знаю, як вчинити. Найкраща подруга радить прийти без запрошення та розповісти всім про свою заслугу у підвищенні чоловіка.
В Антона від такого обличчя знатно перекоситься, але я не хочу так принижуватись. Бракувало ще уславитися скандалісткою. Однак мовчки спускати чоловікові цей бридкий вчинок я теж не збираюся.
Якщо він так і не передумає з рестораном, нехай чекає на відповідь. Може, не зараз, а трохи пізніше, але я обов’язково щось зроблю. А то уявив себе крутим начальником і забув, що крутими бувають тільки варені яйця.