Галя стояла на зупинці і з тривогою дивилася в далечінь, звідки мала з’явитися потрібна їй маршрутка. Стояти було холодно, тому доводилося притупувати, щоб не заледеніти до стану бурульки.

Момент прибуття довгоочікуваної маршрутки наближався, і Галя все більше турбувалася. Особливо її бентежили ті пані в об’ємних шубах, що стояли трохи позаду.

У жінок на обличчях було написано, що у кожної чорний пояс по скандалах, а ще вони були більшими. Вже порівняно з Галею, чия вага становила всього п’ятдесят два кілограми, точно.

Скільки разів уже траплялося, що саме через свій малий зріст і вагу Галі просто не вдавалося пробитися до ранкової маршрутки, яку люди брали навалою. Галю постійно заштовхували кудись у кінець черги, відштовхуючи і не помічаючи. Через це Галя частенько спізнювалася на роботу

Але цього разу вона була рішуче налаштована. Ноги напружені, шапка зсунута на потилицю, руки міцно притискають сумочку.

Нарешті на горизонті з’явилася потрібна Галі маршрутка. Потрібна їй та ще десятці людей на зупинці. Люди напружилися і підтяглися до бордюру, намагаючись вгадати, де будуть двері маршрутки, що під’їхала.

Коли довгоочікуваний транспортний засіб під’їхав, Галя зрозуміла, що сьогодні її день. Двері маршрутки мало не під ангельські фанфари відчинилися прямо перед нею. Щоправда, з дверей одразу почала стирчати чиясь спина. Мабуть, хтось иіг вивалитися з маршрутки, але натовп, якмй скупчився за Галею, не дав цьому статися.

Галю буквально внесло в тепле нутро маршрутки, занурюючи в переплетення запахів та настроїв. Внесло і відразу ж утиснуло в спину, яка раніше намагалася вивалитися з маршрутки.

– Мені потрібно вийти! Я виходжу! – пролунав сполохний крик, і натовп пасажирів колихнувся від руху. Хтось затято пробивався до виходу.

Але Галю ці рухи не стосувалися. Вона все одно не змогла б посунутись, бо її ноги не діставали до підлоги. Вона висіла, притиснута людьми з усіх боків.

Ззаду, до речі, її придавлювала одна з дам у шубі, це Галя помітила, коли спробувала трохи розвернутися, щоб чиясь сумка не так боляче тиснула в бік.

– Передаємо за проїзд! – гаркнув прокуреним голосом водій. – Поки всі не передадуть, я нікуди не поїду.

Галя почала притягувати ближче до обличчя свою сумочку, але це в неї не вийшло, довелося нащупати гаманець наосліп. Вперше рука потрапила явно не в свою сумку, бо гаманець був надто великим. Вдруге рука Галі провалилася в чиюсь кишеню, принаймні вона дуже сподівалася, що це була саме кишеня.

Втретє Галі таки вдалося намацати свою сумочку та свій гаманець. Вивернувшись, вона постукала в спину, що стояла попереду, і вклала в руку монетки.

Нарешті водій зібрав данину і рушив далі маршрутом. Рух маршрутки “прикрашали”, як і тепло, що розливалося по тілу, так і брак кисню в салоні.

Праворуч пахло перегаром, прямо – сумішшю одеколону та поту, а ось ліворуч у дівчини були дуже приємні парфуми. Галя постаралася викрутитись вліво і, вдихаючи приємний аромат, поринула в дрімоту.

Періодично в салоні було чути лайку, в якій хтось вимагав не ходити по ногах, хтось запитував, чи виходять попередники на наступній, а якась талановита дитина ревіла на одній ноті вже півгодини шляху.

Галю це все не стосувалося. Вона висіла собі між дамою в шубі та спиною, яка вже встигла стати майже рідною. А ось збоку її притискали менш знайомі спини. Галя висіла і дрімала, доглядаючи недоглянутий вдома сон.

Надмірно увірувавши у свій успіх, Галя розслабилася і втратила пильність. Тому, коли натовпом її стало виносити на непотрібній їй зупинці, Галя не встигла зреагувати і хоч за щось зачепитися, а це був шанс залишитися в маршрутці.

І ось стояла Галя на зупинці, сонна, невдоволена і скуйовджена як горобець. До своєї зупинки їй потрібно було проїхати ще чотири, але можливості впхнутися в маршрутку на цій зупинці вона не мала. От якби вона була габаритами з ту даму в шубі, шанс би був, а так вона просто раз-по-раз буде битися в щільну пробку з людей.

Укутавшись сильніше в шарф, Галя поплескала у бік роботи пішки. Далеко, холодно, слизько, але вибору немає.

По дорозі Галя перебирала в кишені монетки і зосереджено думала, що їй зробити: купити булку, щоб починати вже зараз наїдати боки і вагомість у суспільстві, або почати накопичувати на особисту машину, щоб таких проблем перед нею більше не стояло.

Грошей поки що вистачало тільки на булку. Галя зітхнула і підкорилася долі, подавшись у найближчу кав’ярню.