Це у нас колега відрізняється розумом та кмітливістю. А ще, схоже, застрягла своїми фантазіями там, де сантехнік Афоня: бачить себе королевою, з якої чоботи знімають та зустрічають із поклоном, як главу сім’ї. Не знаю чим ще пояснити її блискучу ідею перебратися до сина.

Вона розлучилася, коли Вітьку було 10. Тоді ще міркувала, що навіщо вдруге заміж? Навіщо знову народжувати та з кимось ресурси ділити? Вона вже має Маленького чоловіка, іншого не треба. Зараз вона в нього вкладе всю свою любов, а там і він її одну не покине.

“Залюбила” вона його знатно: кидала всі сили і гроші на репетиторів, на хабарі в школі, “поступила” його до кращого за її розумінням ВНЗ. Та не в обласному центрі, куди Вітюша мріяв поїхати вчитися на ветлікаря, він з дитинства порався з хворими котами і прилаштовував бродячих щенят.

Вітя від маминої любові я не знав, куди подітися, розумів: вкладає вона не в нього, а більше в себе, забезпечуючи собі майбутню безбідну старість. З дозволених собі варіантів так і вибрав якусь одночасно юридично-економічну спеціальність, два в одному.

Але додому після навчання не повернувся, залишився в столиці, наче йому там медом намазано. Одружився, у невістки вже була квартира в іпотеці, він почав допомагати виплачувати, зажили в її маленькій однокімнатній квартирі. А мати шаленіла спочатку, але дивлюся, вже ручки потирає:

– Ось наступного року пенсія вже, настав час квартиру продавати!

– А навіщо продавати чудову двокімнатну квартиру з ремонтом у центрі міста?

– Як навіщо? Невістка свою халупу продасть, об’єднаємо капітали, купимо прекрасну трьохкімнатну квартиру і заживемо! Хто молодих буде життя вчити? Та й онуків час народжувати…

– А невістка погодиться?

Колега тільки сміється, чого б їй не погодитись? Це і сина квартира, він із платежами допомагає.

Але поїхала у відпустку – повернулася замислена.

Вітька, виявляється, другу вище отримує, матері не доповів: буде ветлікарем. Перша освіта допомогла: знайшов клініку, що на ладан дихає, домовився з власником, що мріяв її спихнути, доки за борги не відібрали. Оформили документи, взяв парубок кредит.

Віктор там всю роботу налагоджує, а потім викуповує частку співвласника із прибутків. Ризик величезний, але хлопець за свій шанс вчепився, справа вже пішла. Працює і за лікаря, і за адміністрацію, дружина теж ветлікар, теж там.

– Не до онуків, мамо. І квартирою своєю як хочеш розпоряджуйся, ти мені все життя твердила, що нічого мого там немає. От і не треба тепер.

Невістка – та навіть обговорювати ідею не стала. Це ж треба такою невдячною бути! Від трьохкімнатної квартири відмовляється!