Одна жінка розповіла історію про гостей. Проста історія – прийшли до неї гості на свято. Вона накрила гарний стіл, постаралась. Тоді гостей намагалися нагодувати якнайкраще і подати якнайбільше страв. Спеціально діставали продукти, купували все найкраще, що могли собі дозволити, на ринку, готували довго і із захопленням.

Багато вона приготувала смачних страв. Салати, гаряче, торт спекла чудовий. Поставила на стіл огірочки власного засолювання, помідори мариновані, гриби. Оселедець ретельно очистила від кісточок, прикрасила кружальцями цибулі. Ну, багато всього, від серця, від душі!

Напої, звісно. Тоді багато хто вживав. Але не в напоях справа, а в багатому столі. На білосніжній мереживній скатертині вся ця краса стоїть, як на картинці з “Книги про смачне і здорове харчування”. І стільки праці вкладено. І настрій чудовий, хочеться порадувати гостей.

Але вийшло інакше. Гості прийшли і з апетитом стали їсти. На радість господині. Їсти й примовляти: мовляв, у цей салат треба було покласти горішки. Яка дикість, подавати такий салат без горішків.

Огірки гірчать здається. Або просто посол дефективний. І сир якийсь дивний, у ньому мало дірок. Кількість та розмір дірок визначають якість сиру. І одразу ясно: не дуже сир. Так собі.

Оселедець не дуже. І його треба було посипати зеленою цибулею, а не ріпчасту класти. М’ясо жорстке. Дайте ще! А торт надто солодкий. Приторний навіть.

Гості лише про це й говорили. Їли й критикували. Дружно так, з апетитом!

І ось коли прийшла черга торта та чаю стати об’єктами критики, господиня мовчки встала, зав’язала скатертину у вузол разом із усім, що на столі залишалося; і дала цей вузол гостям. І мовчки вказала на двері.

Гості, звісно, ​​здивувалися. І почали питати господиню, що це з нею? Що трапилося? Ти збожеволіла, чи що?

Ні. З глузду можна збожеволіти, якщо годувати даремно найкращим таких гостей. І примушувати себе усміхатися у відповідь на почуті гадості. І пропонувати нові страви тим, хто у відповідь вивергає критику. Прямо на стіл вивергає, за яким їсть. На нашу білу скатертину, яку ми так дбайливо розстелили і обставили стравами. Частуйтесь!

Нехай частуються в іншому місці. А скатертину заберуть на згадку разом із посудом та недоїдками. Ми іншу купимо. І вдруге покличемо інших гостей. Якщо ще залишиться бажання годувати когось і приймати у своєму домі.