Зустрічалися ми 4 роки. Дуже швидко з’їхалися, почали жити разом, майже увесь час проводили удвох. Спочатку, з роботи летіла додому, мов на крилах, щоб побачити, хотілося приготувати щось смачне, побути з ним. Та приблизно через рік спільного проживання сталося мене скоротили і я лишилася без роботи. Хлопець заробляв добре, повністю все забезпечував, тому я вирішила не поспішати шукати роботу, й стала домогосподаркою. А ще через кілька місяців хлопець почав працювати з дому, через пандемію та й інші обставини на роботі.

Він постійно стирчав у комп’ютері, і це не мало б мене дратувати, бо я мала розуміти, що він працює, але все одно мене це дратувало. Тому що він все ж знаходився вдома, а через це завжди був безлад і галас: то шкарпетки не там поклав, то голосно сміється над якимось роликом, то свариться із замовником, то залишить на столі бутерброди недоїдені. Дратує.

А якось треба було термінове замовлення робити, працював він два тижні поспіль до пізньої ночі. Увесь цей час ми спали в окремих кімнатах. Десь наприкінці цих тижнів уже зрозуміла, що й повертатись мені не хочеться. Повернулась, але все не те, все не так.

А з часом ставало тільки гірше, гірше і гірше. Дуже зраділа, коли він поїхав у гості до сестри в інше місто, звичайно, говорила, що нудьгуватиму, а сама передчувала, як проведу час вдома. Однією було так добре. Коли він приїхав, я вдала, що радію, але зрозуміла, що зовсім не рада. Занадто багато часу ми проводили разом, 24/7, без відпочинку один від одного. І пристрасть згасла.

Я думала, як йому сказати, боялася образити, але все сталося неочікувано навіть для мене. Виявляється, він уже давно з якоюсь дівчиною спілкувався в мережі, і насправді їздив не до сестри, а до цієї дівчини, і вона йому подобалася. Я відчувала образу, але.. навіть злитися не могла нормально, настільки він мені на той час став байдужим.

І ось розійшлися. Мені довелося влаштуватися на роботу, щоб платити за квартиру. На роботі дуже багато часу проводжу, приїжджаю додому ближче до ночі. І почуваюся такою самотньою. Тепер плачу часто. Самотність – це жахливо.