– Алло, мам, Андрій мене заміж покликав, уявляєш? Я так мріяла про це, тепер я стану повноправним членом його родини.

Валентина була рада за дочку. Розумниця, красуня, їхня Катюша. Вони з батьком завжди допомагали та підтримували її. Після школи донька мріяла вступити до школи моделей, зовнішність та фігура дозволяли.

Але були потрібні гроші на навчання. Батько здав бичків та свиней, грошей якраз вистачило на навчання. Дочка Катя додому в село приїжджала рідко, міське життя закрутило її, як вихор. Катя стала сама заробляти, беручи участь у фотосесіях та показах. Батьки раділи за доньку

Андрій був єдиним сином великого начальника, тато ні в чому йому не відмовляв. Зі своїми батьками Катя нареченого не знайомила, і в гості до міста ніколи їх не запрошувала. Посилаючись на те, що їй нема коли, у них із Андрій дуже насичене життя, вони часто літають за кордон.

Валентина працювала техпрацівницею у лікарні, і на роботі часто хвалилася фотографіями доньки.

– Валь, а що ж Катя нареченого свого не привезе познайомитись? Чи соромиться, може, батьків?

– Ну що ти, Алла, Катюша нас дуже любить з батьком.

– Ну, коли вона востаннє приїжджала, і не згадаєш. А дзвонить часто?

– Та того тижня дзвонила, заміж Катюша виходить. Треба з батьком думати, де грошей на подарунок взяти та наряди придбати.

На наступний день мама набрала Катю:

– Катюша, а коли ж ти з нареченим приїдеш, познайомиш нас? Батько гарну наливку зробив, спробував би з зятем.

– Ма, та яка наливка, ти що? Та коли нам приїжджати, готуємось до весілля, стільки всього треба зробити.

– А коли ж весілля, доню? Треба ж нам із батьком теж готуватися, вбрання купити.

– Мам, знаєш що… Не треба приїжджати до нас на весілля. Ну сама подумай, Андрій з багатої родини, на весіллі ого-го-го які люди будуть, і ви… Від батька свинями вічно смердить. Уявляєш, який контраст? Адже ви й виглядаєте по-колгоспному, і вести себе не вмієте в суспільстві. Ну уяви, що я відчуватиму.

– Добре, доню, я зрозуміла.

Валя не знала, як сказати чоловікові. Він так чекав цього дня, побачити любиму доньку у весільній сукні, побажати щастя. Вся стіна в будинку була обвішана фотографіями доньки, батько пам’ятав точно всі дати, коли було зроблено фото, і часто милувався красунею Катюшею.

– Уявляєш, Катя попросила не приїжджати на весілля.. Каже, соромно їй буде за колгоспників-батьків.

– Та як же це так.. Як же так, Валюша. Адже я так чекав цього дня, віддати доньку заміж. І бачити нас не хоче, соромиться. Та що ж це.

Михайло зблід. Валентина дала склянку води та серцеві краплі, у чоловіка було хворе серце.

– Михасику, та не переймайся ти так. Ну не підемо, нічого страшного.

Вночі довелося викликати швидку, все-таки сильно рознервувався.

– А знаєш, що, Валя? Все одно прийдемо на весілля і привітаємо, маємо право! Бач, вказуватиме вона нам!

Валентина не хотіла цього робити, але бачила, що чоловіка не зупинити. Дізнатись дату весілля і ресторан не склало труднощів. Андрій був відомою особою, і в інтернеті була інформація про весілля, що планується. Валя попросила співробітницю знайти, бо вдома інтернету не було.

Взяла у подруги гарну сукню, купили Михайлу новий костюм, і поїхали в день весілля дочки до неї до міста. Вони зайшли до ресторану, коли весілля було у розпалі, гості вітали молодих.

Валентина з чоловіком, з букетом квітів у руках тихенько зайшли до зали. Коли ведучий запитав, хто ще хоче привітати молодих, Михайло голосно крикнув: “Ми хочемо!”

Ведучий запросив їх пройти та привітати молодят.

– Андрій та Катя, вітаємо вам зі створенням сімʼї! Живіть довго і щасливо, і нехай ваші діти завжди пам’ятатимуть своє коріння, хто вони, і звідки, будуть шанувати і поважати батьків, а не соромитисяя їх. Гірко!

Михайло поклав букет квітів на стіл, де сиділи Андрій і Катя і, взявши за руку дружину, вийшов із зали.

Андрій з подивом дивився на Катю.

– Хто ці люди, Катюша?

– Це мої.. родичі.

Андрій наздогнав Михайла із дружиною.

– Куди ж ви, стійте, залишайтесь на весіллі! Катя казала, що у неї немає родичів, після того, як не стало її батьків, вона ні з ким не спілкується.

– Як це, не стало батьків? Ми живі.. Поховала нас дочка завчасно.

– Ви батьки Каті? Як же так. Навіщо вона обдурила?

– Соромиться вона нас, Андрію. Люди ми прості, не створені для вищого суспільства, грошей немає, вести себе не вміємо, от і поховала нас, щоб не соромитися.

– Вибачте, що так вийшло.. Я не знав.. Вибачте.

– Андрій, я бачу, ти хороша людина. Не ображай Катюшу, живіть щасливо!

– Добре, мама – теща. Ми обов’язково приїдемо до вас у гості та виправимо цю незручну ситуацію. Ходімо в зал, залишайтеся!

– Та ні, ми підемо, не хочемо псувати свято дочки. Не хотіла вона нас бачити, ми самовільно з’явилися.

Минуло 3 місяці. Катя так і не подзвонила батькам та не приїхала.

Валентина розвішувала білизну у дворі. Під’їхало таксі, і з машини вийшла Катя із сумкою. Валентина продовжувала вішати білизну.

– Мамо, привіт. Я приїхала. Ти не рада?

– Вітаю, донечко. А для чого приїхала?

– У якому сенсі для чого? Я взагалі додому приїхала.

– Аа.. Додому, значить.

– А тато в хаті?

– На цвинтарі тато.

– Що за жарти, мамо?

– Це не жарти. Хоч ти й поховала нас раніше, але по-справжньому тата не стало 2 місяці тому. Серце. Не чекав він такої підступності від доньки. І я тобі цього ніколи не пробачу. Ти позбавила мене чоловіка та доньки. Їдь назад, немає тобі більше місця тут.

Катя зайшла до хати. Тиша. Ліжка батька не було. Її фотографій на стіні також. Все у будинку було чужим. Начебто й не жила вона тут 17 років.

– Мам, я не могла приїхати раніше, ми з Андрієм 3 місяці були за кордоном, на острові, там зв’язок погано ловив. Андрій мене посварив за брехню. А ще ..

Ми з ним розлучатимемося, занадто різні виявилися, 3 місяці проживання вистачило, щоб це зрозуміти. Я думаю за кордон поїхати, контракт укласти з агентством. Світ клином не зійшовся на Андрію.

– Живи, Катю, як знаєш.

Плеснула хвіртка. Мама пішла.

Валентина зайшла до хати і заплакала. Як же так, що сталося з цією дівчинкою, адже вона була доброю і ласкавою в дитинстві? Але Катя свій вибір зробила. Валентина випила заспокійливе і довго дивилася у вікно. Краще самотність, ніж така дочка.