Леся вирішила залишитись у Києві до останнього, бо зуміла зайняти себе корисною діяльністю так, що зітхнути немає коли. Вона займається благодійністю, шукає тих, кому терміново потрібна допомога.

Не підтискає лапки та губки, робить все, що необхідно:

Чистить картоплю. Фасує продукти для біженців. Готує для тих, хто голодує.

При цьому Леся продовжує вести облікові записи, пише теплі слова підтримки тим, кому ще важче. Запевняє: знає, як потрібна вдома, тож нікуди не збирається їхати.

Звичайно, люди таку поведінку цінують, пишуть їй слова подяки, називають патріоткою, людиною з великої літери. Напевно, багато хто вижив лише завдяки її діяльності. Дякую, Леся!