Шестирічний Тарасик стояв біля зачинених дверей у батьківську спальню і зосереджено прислухався. Звуки, які звідти долинали, були підозрілими, а піддивитися, що там відбувається, не виходило.

Це тільки у фільмах та мультиках герої могли шпигувати за ким завгодно, підглядаючи в замкову щілину, а тут такої й близько не було.Тому Тарасу доводилося задовольнятися лише звуками, які ще треба було почути. Але як не притискав хлопчина вухо до дверей, чути було погано, заважало бурмотіння телевізора.

У своїх спробах підслухати батьків Тарас так захопився, що не помітив, як навалився на дверну ручку, яка охоче пішла вниз, двері почали відчинятися, а Тарас залетів в кімнату батьків.

– Тарасе! – злагодженим дуетом заволали батьки, а на ліжку почалася якась мишача метушня.

Тарасик, що впав на карачки, хотів втекти, відповзаючи заднім ходом, але те, що відбувалося на ліжку батьків, шокувало хлопчика. Схвильовані мама і тато намагалися якось прикрити те, що діялося на ліжку, але було вже пізно – син побачив усе, що батьки хотіли від нього приховати.

В очах хлопчика завмерло щире здивування і навіть образа на дорослих. Ось значить, чим вони займаються, коли строгим голосом відправляють дитину спати!

– Ти чому не в ліжку? – звів брови над переніссям тато, але голос його звучав менш впевнено і грізно, ніж йому самому хотілося.

Тарас не удостоїв батька відповіддю. Він так багато жадав зараз сказати батькам, але слова ніяк не хотіли складатися в речення, тому він просто підвівся і впер руки в боки, як це завжди робила мама, коли була обурена.

– І чому ти вриваєшся в нашу кімнату без стуку, – спробувала підтримати татовий виховний тон мама, але теж не досягла успіху. Важко тримати менторський тон, прикриваючись подушкою.

Тарас переводив погляд з одного збентеженого обличчя на інше, і в його очах почали збиратися сльози. Не щодня на твоїх очах відбувається таке! Хлопчина відчув гіркий смак розчарування у своїх батьках і відчув, як подорослішав за останні п’ятнадцять хвилин. Ну зараз він їм все висловить!

Войовничо обсмикнувши піжамку, Тарас почав свою обвинувальну промову, під час якої голови батьків все дужче втискалися в плечі. Крити їм не було чим.

У промові Тараса було і про обман, і про зруйновану довіру, і про огидну поведінку батьків, котрі під покровом ночі у своїй спальні дозволяють собі таке!

Закінчивши свій монолог, Тарас підняв носа, розвернувся і майже стройовим кроком залишив батьківську спальню. Йому більше не було чого сказати людям, які здатні на такі низькі вчинки. Нехай тепер сидять і думають над своєю поведінкою.

Тарас вже майже дійшов до своєї кімнати, але вирішив, що недостатньо висловив своє обурення, тому бігцем повернувся до кімнати батьків, де знову набув гордо-ображеного вигляду, як бабуся, похитав головою і з силою зачинив двері до батьківської спальні.

Батьки бачили, що робить Тарас, але від хлопка двері таки здригнулися. Близько хвилини вони сиділи мовчки, дивлячись у двері, які зачинилися за сином.

– Так, незручно якось вийшло, – почухав брову тато, витягаючи з-під ковдри пом’яту пачку чіпсів.

– А я тебе колись просила поставити замок на двері спальні? “Навіщо, не треба, не вигадуй”! Ось тепер сам із сином будеш говорити, — бурчала мама, намагаючись не замастити подушку об захований за нею шматок торта.

І те, й інше батьки сховали на рефлексах, хоча сенсу в цьому не було. Син чудово побачив, як тато лопає шкідливі чіпси, які йому, Тарасу, не можна їсти через шкідливість, а мама вминає не менш шкідливий торт, який теж у жодному разі не можна їсти, бо там занадто багато цукру, а це погано для зубів.

На наступний батьки мали дуже складну розмову з Тарасом, який тепер не збирався вірити батькам на слово. Доведеться доводити користь овочів, необхідність мити руки та важливість освіти. Якщо раніше Тарас вірив батькам на слово, то тепер, побачивши, як їхні слова розходяться зі справами, сумніватиметься й підозрюватиме черговий обман з їхнього боку.

– Головне, щоб він бабусям не подзвонив, а то ще й від них влетить і за шкідливі продукти, і за обман дитини, і за те, що їмо в ліжку, – сумно зітхнув тато, струшуючи крихти з простирадла. Мама задумливо об’їдала кремовий декор з торта і хитала головою.