Мама більше не довіряє мені різати салати на стіл, тому що я минулого разу їй не догодила

З перших рядків звучить як “Дитячий садок-ясла”. Я теж так подумала того дня, але зараз бачу, що мама мені оголосила ігнор щодо кухонних справ. Я б не сказала, що це велике лихо для мене, але неприємний осад є.

Особливо, коли збираються гості, і я біжу на кухню, щоб допомогти мамі накрити на стіл, а вона каже: “Ні, дякую. Ти мені вже одного разу допомогла. Більше не треба.”

Ці слова мені мені, звісно, неприємні. У нас гостинна та любляча сім’я. Мені поки що 20 років, навчаюсь в інституті на програміста, тому поки що від батьків не відділялася.

З дитинства у нас було прийнято так, що перед прийомом гостей ми з мамою та сестрою готували гарні смачні страви. Ось у мене добре виходить запечена риба із овочами.

Завжди ця “коронна страва” була на мені. А ось салати та закуски готувала сестра. Зараз Аня вийшла заміж, ходить на останніх термінах вагітності – місяць до пологів залишився. Тому мама на допомогу її вже не кличе, береже сили та здоров’я.

Перед однією з останніх званих вечерь мені мама доручила впоратися з салатами. Для мене це завжди була проста і легка робота, тому я особливо й не морочилася над їх приготуванням.

Але мати, побачивши мої кулінарні “шедеври”, рознервувалась і почала лаяти мене. Вона сказала, що ніколи не подумала б, що я не вмію різати салати. Виявляється, окрім риби я нічого й готувати не вмію.

Мене її слова дуже засмутили. Я навіть вийшла з кухні, щоби витерти сльози. Коли я повернулася назад, то побачила, як мама дістає шматки овочів із піали і робить їх дрібнішими.

Як вона пояснила, я дуже великими кусками ріжу інгредієнти, і їх їсти незручно. Більше того, через такі кусмани страва виглядає непрезентабельно, неакуратно. Наче порвали для худоби і кинули на стіл.

Я ніколи не думала про те, якого розміру шматки продуктів у салаті. Та й інші люди, як мені здається, не надто заморочуються над цим питанням. Склад один і той же, ідентичний смак завжди, а от великі або маленькі кубики – хіба це важливо?!

У нашій сім’ї це не просто актуальна тема, вона стала переломним моментом у стосунках із мамою. Вона тепер мені і рибу не хоче довіряти – боїться, що я її пересолю чи перетворю на вугілля. Хоча раніше я готувала запечену рибу, і гості її розхвалювали.

Тепер перед черговою зустріччю гостей мене мама просить “зайнятися своїми справами”, а сама вона спеціально викликає таксі для сестри, щоб та допомогла їй з готуванням.

Я не знаю, як розцінювати мамині вчинки. Можливо, вона спеціально демонструє свою образу і невдоволення, а може справа зовсім не в салаті. Вона в нас дуже потайлива і недовірлива, якщо на щось образиться, ніколи не скаже це прямо.

Тільки ходитиме надута і непривітна. Ось краще б вона одразу висловлювала свої претензії у вічі і пояснила, чого хоче. Але ні, краще ходити і всім мізки робити своєю кислою фізіономією.

Пам’ятаю, як вони постійно з татом лаялися через особливості її характеру. Його так злило, коли вона сама образиться незрозуміло на що і ходить, настрій псує всім навколо.

Батьку завжди доводилося бігати за нею і, в буквальному значенні, випрошувати інформацію про причини образи. І тільки тоді мама розкривалася і пояснювала, що її засмутило. Найчастіше це була якась дрібниця, про яку ніхто навіть і не подумав би ніколи.

Наприклад, вона могла засмутитися, якщо тато приготував собі чай, а їй “навіть не запропонував”. А самій попросити – не царська ця справа. Чоловік сам має здогадатися, чого хоче його дружина!

Тато і без того втомлений приходив з роботи, і ви уявіть: його пиляють по кожному непропонованому чаю або “чому ти мені не сказав, що зайдеш до сусіда”. Забігти до сусіда на 15 хвилин – це був ще привід для мовчазного конфлікту.

Тепер я виросла, і багато каменів летять у мене. Зараз через салат, до цього мама дулася на мене через те, що я не подзвонила тітці на першу ж її вимогу. Я набрала її через 20 хвилин, тому що, в момент маминого прохання, я була зайнята своїми справами.

Тоді мама теж пиляла мене поглядом 3 дні і не дозволяла сидіти з нею і тіткою: раз у мене не було часу, щоб зателефонувати маминій сестрі, навіщо мені тоді проводити з ними час?!

Питання дріб’язкові, а кінцева ситуація складається дуже токсична. Мене психологічно вимотують мамині образи. На них взагалі можна якось вплинути?

Previous Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!