Мені 42 роки, але мама все також намагається навчити мене розуму, як 20 років тому, коли я вперше виходила заміж. Але я не поділяю маминих поглядів на життя, тому її поради для мене – порожній звук.

Я б і надалі не звертала уваги на токсичність мами у бік Жені, якби він не прагнув їй допомагати. Сказати прямо чоловікові про те, що теща за спиною поливає його брудом, я не можу.

Просто язик не повертається розповісти про рідну матір таку гірку правду. Але проблема залишається, адже мама, незважаючи на свої шпильки, чемно приймає допомогу від мого чоловіка.

Женя простий чоловік з робочої сім’ї. Він закінчив дев’ять класів і далі вчитися не схотів. Працював на автомийках, доки не забрали до армії.

Батько його абияк змусив відучитися хоча б на слюсаря-сантехніка, щоб син був із професією. Він уже 20 років не зраджує своєї професії, каже, що все влаштовує та навіть подобається.

Я сама виросла в сім’ї інженера та медсестри. Мама ніколи не прагнула здобути вищу освіту, але вважала обов’язковим атрибутом успішності чоловіка його вузівський диплом.

З першим чоловіком шлюб спочатку будувався не на коханні, а на розрахунку. Коля був сином маминої подруги, так нас засватали і одружили.

На радість моєї мами Микола захистив кандидатську і деякий час викладав в університеті. Щоправда, звідти за п’ять років його вигнали з ганьбою. Коля не відрізнявся порядністю та культурою. Він зловживав міцними напоями і міг у такому стані прийти на пари.

Загалом, ми розлучилися, Микола кудись переїхав, а я залишилася вагітною у рідному місті.

Доньку я виховувала одна, без допомоги бабусь. Мама була на мене ображена, що я пішла від такого чоловіка.

Для мене диплом про вищу освіту – лише скоринка, яка не демонструє статус, розум і культуру людини. Перший шлюб дав мені чіткі переконання в цьому, а мама й далі намагається нав’язати свій світогляд.

На якийсь час ми навіть втратили з нею контакт. Я навіть відчула полегшення на душі, адже на мене більше ніхто не тиснув і не вважав нікчемною пустушкою, яка “втратила такого чоловіка”.

Довгий час я жила сама. Були в моєму житті короткострокові стосунки, були й скороминущі романи. Нічого серйозного я не хотіла з жодною людиною, доки не зустріла Женю.

Він простий та зрозумілий хлопець, знає багато веселих історій, з ним ніколи не буває нудно. З моєю дочкою він порозумівся.

Хоч Каріна вже доросла, але мені важлива її думка. Те, що дочка підтримала мій вибір – мені багато про що говорить. Наприклад, про те, що я виховала її гарною людиною.

Мама з’явилася після того, як її подруга, моя колишня свекруха, зустріла мене з Женею у нашому парку. Чоловік якраз ішов від клієнта у спецодязі, тому реакція екс-свекрухи мене анітрохи не здивувала.

Того ж вечора мама подзвонила мені і почала розпитувати про мого нового чоловіка. Вона думала, що у нас із Женею все несерйозно, але якщо є під рукою майстер, то хай їй допоможе по-родинному.

Я не стала нічого пояснювати Жені про складні стосунки з мамою, він теж особливо не цікавився нашими справами. Як людина вона дуже чуйний, працює на совість і навіть пропонує додаткову допомогу.

У квартирі мами Женька полагодив не лише труби, а й ще зробив ремонт кухні, встановив пральну машину, зробив своїми руками пристойний письмовий стіл.

Він би й надалі служив тещі, якби я вчасно не прикрила цю лавочку. Причина була у зневажливому ставленні мами до Жені.

Як тільки мій чоловік йшов за поріг, вона починала:

– Так, чоловік він, звичайно, рукастий. Жаль тільки, що без мізків. Ну нічого, поки ви зустрічаєтеся, потрібно використовувати його переваги по максимуму.

Мати у мене теж розумом не вирізнялася ніколи. Але ображати свого чоловіка я не дозволю! Нехай наймає майстрів і платить їм гроші, коли мій Женя не рівня її сім’ї.

Даремно я знову пустила маму у своє життя. Вона нічого хорошого в нього не принесе, тільки буде  користуватися мною і чоловіком. Настав час остаточно обірвати всі зв’язки з нею.