У мене був друг. Після того, як він мені розповів цю історію, перестав бути моїм другом.

Він жив з сестрою і мамою. Батько покинув їх, коли вони були ще дітьми. Мати залишилася з двома маленькими дітьми на руках. Але не побоялася, змогла взяти себе в руки і впоралася з усім. Працювала день і ніч, щоб забезпечити дітям життя.

Батько майже 25 років навіть не цікавився, як там сім’я проживає, чи все з ними в порядку. І ось, через стільки років, коли діти були вже дорослими і самостійними – з’явився. Мати не перешкоджала їхньому спілкуванню.

Виявилося, що батько за стільки років став успішним бізнесменом. У нього нова сім’я і діти від другої дружини.

Скоро Олександр, мій друг, одружився на коханій дівчині. На весіллі було багато гостей, людей, напевно, 200. Там був також його батько з новою сім’єю. Але найближчі люди не прийшли – мати і сестра.

Коли я запитав у одного, чому їх не було на весіллі, він розповів мені наступне: він попросив маму оплатити або стіл, або весільну сукню нареченої. Так як наречена заздалегідь вже вибрала занадто дороге плаття, мати сказала, що може оплатити тільки стіл за своїх гостей. А батько нехай сплатить за свою рідню, наречена теж. Олександр, мабуть, образився і не запросив її на весілля. Вона дзвонила, писала, але він стрімко ігнорував усі її дзвінки та повідомлення.

Сестра вирішила підтримати маму, і теж не прийшла на весілля. Знаєте, що найприкріше в цьому? Те, що ресторан перебував прямо біля будинку матері. Вона дивилася у вікно і плакала …

Скажіть, як така людина може бути другом?

Джерело