Скільки всього цікавого може бути заховано в одній людині! Я спостерігаю за своєю мамою і дивуюся. Як же вибірково часом у людей мозок працює. Отут пам’ятаю, а тут не пам’ятаю. Причому не пам’ятаю лише те, що мені вигідно.

У своєму першому шлюбі мені «пощастило» нарватися на класичну схему: «мами та синочка». Поклавши руку на серце, зараз я можу чесно сказати, що дзвіночки були ще на стадії наших дошлюбних стосунків.

Там мама навіть не дзвіночок був, а величезний цар-дзвін. Як же моя перша свекруха любила ходити до нас у гості. Кожну вільну хвилинку вона була готова подарувати нам: мені та її улюбленому єдиному синові.

Вона дбайливо могла принести чоловікові в контейнері його улюблені котлетки на пару з індички. Тому що те, що я готувала – це було, на її думку, шкідливим і несмачним. А чоловік замість того, щоб якось хоча б натякнути мамі, що негарно весь час тягатися в гості зі своєю їжею, із задоволенням тут же, при мамі, уплітав котлетку, а за нею, слідом, і другу.

Те, що дружина тут, між іншим, теж намагається, готує, нікого не хвилювало зовсім. Та навіть, грець із нею, з їжею. Але ж можна було стільки разів не дзвонити і не приходити!

Кожного дня мама дзвонила і спілкувалися вони із сином не по п’ять хвилин, а за півгодини. Треба було розповісти матері все. Що там сталося на роботі, хто що комусь сказав. Мама розповідала своє, чоловік своє.

Іноді, я саме з таких випадково почутих фраз дізнавалася, що у чоловіка щось сталося дійсно важливе. Але він сам мені ніколи не розповідав. Перша про все завжди дізнавалася його мати.

Кожні вихідні ми повинні були поїхати у гості до мами. Через це за два роки спільного життя ми з чоловіком так нікуди самі і не з’їздили. Бо куди ми поїдемо, а як же мама?

За цією картиною спостерігала і моя мати. Вона часто ставала свідком, коли свекруха приходила до нас без попередження. А під кінець, коли вже все очевидно йшло до розлучення, вони зі свахою навіть серйозно посварилися на цю тему.

І ось зараз, коли я одружена вже вдруге, моя мама почала поводитися так само, як і колишня свекруха! Це стало для мене таким шоком, що спочатку я все намагалася маму виправдати.

Ну не може моя мама так поводитися. Адже вона в мене завжди була адекватною, розсудливою людиною. Адже це вона сама колишній свасі в очі казала, щоб та залишила нашу сімʼю у спокої і припинити до нас приходити через день.

– Життя їм зовсім не даєш! Ти з ними ще в ліжко ляж! – я і зараз точно пам’ятаю мамині слова, коли вона мене захищала від нападів колишньої свекрухи.

Особливо ситуація посилилася, коли в нас народилася дитина. Я ж тепер удома. Мама почала приходити «допомагати» буквально щодня. Але, замість допомоги, вона розповідала останні плітки-новини, пила чай і їхала додому, майже не глянувши на онука.

Мій другий чоловік дивився на це все, дивився і терпіння у нього добігло кінця. Ключовим моментом тут було те, що у мами були ключі від нашої квартири.Тому чоловік викликав майстра. Той змінив нам замки. А чоловік, за будь-якої нагоди, став нас із сином відвозити з дому. Після роботи або у свій вихідний просто забирав нас, і ми буквально їхали куди очі дивляться.

Їхали гуляти у найдальший парк нашого міста. Або кудись на природу. А якщо була погана погода, то просто могли кататися містом, син у машині чудово спав.

Мати прийде до нас, а вдома нікого. Сюрприз! Дзвонить, під дверима стоїть, а ми вже далеко. Після того, як одного разу вона так прийшла з важкими сумками, чорт її смикнув тоді нам соління якісь притягнути, бажання приходити несподівано в гості відпало геть-чисто.

Після того випадку мама «вилікувалась» остаточно. Тепер, якщо вона збирається до нас у гості, то дзвонить та узгоджує час ще з вечора напередодні.

Отже, яка б сімʼя не була, усі мають і від свекрухи, і від тещі жити самотужки. Будь-яка сім’я має мати свої особисті кордони. А будь-хто, хоч і найулюбленіший родич, почне вас дратувати, якщо його стане у вашому житті занадто багато.