Цікаво, а деякі люди помічають, що живуть як у поганому анекдоті про свекруху чи тещу?

У мене є приятелька-колега. Зі сторони у неї відмінна сім’я. Вона, чоловік та двоє діток.

Хлопчикам уже дев’ятнадцять та дванадцять років. Зазвичай середньостатистична сім’я. Не бідують і зірок із неба не хапають.

Діти навчаються, батьки працюють. І є ще в неї мама. Тут все як завжди. Бабуся як може намагається допомагати з онуками. Старший ясна річ зараз уже студент, живе своїм життям. А молодшого вони вдома й досі одного намагаються не залишати.

Мої діти у цьому віці вже самі давно все вміли: і двері відчинити-зачинити і пообідати самостійно. Але тут як то кажуть у кожній хатинці свої брязкальця. Тому бабуся щодня онука зі школи зустрічає, додому приводить та обідом годує.

Відповідно у мами є свій комплект ключів і траплялися випадки, що вона могла прийти і просто так. Просто прийти “типу в гості” і відкрити двері своїм ключем. Ось кілька років тому пам’ятаю мені скаржиться на обіді:

-Уявляєш, мама зараз дзвонила. Сказала що мій суп в унітаз вилила. Каже, що Петя сказав, що він несмачний, то вона вилила його і свій зварила!

Розповідає, а на самій обличчя немає. Неприємно їй, що її суп мама вилила. Що вона у її життя лізе. Так ви ж, говорю самі ключі дали, ось вона там і господарює.

– А як не дати? Вона ж моя мати! А твоя, що немає ключів від твоєї квартири?

Яке ж було її здивування коли я сказала що ні! Ще мені такого не вистачало. Ну, буває звичайно, що просимо когось квіти поливати, якщо трапиться необхідність. Але щоб я комусь ключі вручила – це ні.

А тут днями. У колеги істерика сталася. Сидимо працюємо, вже півдня майже минуло. Тут вона очі витріщила і розійшлася вся. Запитую, що трапилося?

– Я забула зі столу прибрати! Ми з чоловіком учора вирішили собі розвантажувальний вечір влаштувати. Ну, трохи взяли собі хмільного, рибки копченої. У нього зарплата на цьому тижні була, ось вирішили посидіти. Так я не прибрала!

– Ну І що тут такого? Ти що боїшся, що воно надвечір забродить чи що? – Не зрозуміла я паніки.

– Та як ти не розумієш! Мама може прийти і побачити!

– І що?

– Та як ти не розумієш! Вона ж сварити буде! По-перше, через те, що ми пили, а по-друге, за безлад!

І що ви вважаєте? Вона помчала до начальниці, щоб відпроситися і з’їздити на обіді додому! Тітці сорок сім років! Син один уже дорослий зовсім, скоро наречених почне водити. А матуся його до трясучки свою матір боїться.

На корпоративи вона у нас також не ходить. Боїться. Мама вважає, що по таких заходах тільки недалекі тягаються.

Але ж доросла жінка, і що в головах таких людей? Навіщо проживати своє життя для матері. Колись треба починати жити самостійно.

А мама? Адже їй мабуть приносить задоволення контролювати дочку, яка сама вже скоро бабусею стане. Адже спеціально іноді, мабуть, несподівано припирається з ревізією. Та й хлопчакам такий приклад подає.