Живемо з чоловіком та дитиною у домі його батьків. Зі свекром стосунки досить хороші, іноді ведемо з ним сердечні бесіди, що дико дратує свекруху. Але це не найголовніша проблема. Вона прискіпується буквально до всього: не так помила посуд, неправильно гладжу білизну, готую погано, хоча чоловікові моя їжа подобається, і готую я добре.

Постійно втручається у наші стосунки, дає поради та налаштовує чоловіка проти мене. Я буквально живу в пеклі, догодити свекрусі нереально, вона зненавиділа мене з першого дня. Намагалася з чоловіком говорити на цю тему, а він відповідає: “Не чіпай мою маму, вона хоче, як краще, тобі у неї багато чого треба повчитися”.

Ось приклад, каже:

– Чому ти так довго валяєшся в ліжку, білизна ще не випрала, у квартирі треба прибрати. – Це при тому, що був вихідний день, але встала я о восьмій годині, бо свекруха вже з ранку почала чимось гриміти, і спати було неможливо. Сама вона встає о шостій і навіть не робить спроб ходити і робити свої справи тихіше.

Дитині 6 років і ми готуємо її до школи. Так вона почала критикувати програму навчання, мовляв, не так ми її готуємо.

Якось попросили її посидіти із сином увечері, а самі в гості. Я стільки про себе потім наслухалася, що я погана мати, дитину кидаю, сама по гостях вештаюся, а вона, жінка похилого віку, змушена з ним сидіти. Ще й своїм подругам на мене скаржиться.

Розумію, що у багатьох сімей подібна ситуація – мати ненавидить невістку, але я заздрю ​​своїй подрузі, у якої зі свекрухою ідеальні стосунки, вони підтримують одна одну, секретами діляться.

Через постійну роздратованість у мене з’явилися головні болі, я погано сплю, почала зриватися на чоловіка, а свекрусі це на радість – ось яка погана невістка. Виїхати поки що не можемо. Пропонувала йому квартиру винайняти, а він каже, що нема сенсу. А я так не можу. Все частіше думаю про те, щоб забрати дитину і виїхати з цього пекла, тільки боюся, що вони знайдуть спосіб забрати сина…