Мені цього року стукнуло вже 32. Досі без сім’ї, стосунків та дітей. В якийсь момент вже й не сподівалася зустріти свого коханого. Весь час віддавала роботі, й намагалася змиритися зі своєю долею самітниці. Та кілька місяців тому, якраз на роботі, познайомилася з чудовим чоловіком. Його до нас перевели з іншого міста, він став керівником відділу. Я одразу відчула якусь хімію між нами, незнану мені досі.

У нас закрутився роман, все так швидко розвивалося. Він теж був не молодий – 40 років. Ми швидко почали жити разом й навіть планували весілля.

Та був один мінус у наших стосунках. Ми чомусь завжди були об’єктом для насміхань з боку рідних та друзів. А все через невисокий зріст Богдана (мого коханого). Він був нижчим десь на голову, з моїми 180 см. Навіть гуляючи вулицею, ми часто помічали «кумедні погляди». Та це мене аж ніяк не турбувало, тому що я була по-справжньому щаслива із цим чоловіком.

Чому всюди прийнято, що чоловік завжди має бути старшим чи вищим за свою супутницю?? Хіба є різниця? Від цього він не кохатиме тебе менше. Я тільки боялася, що він може почувати себе не дуже комфортно через це.

Навіть мої батьки, під час знайомства подивилися на нього якось не дуже дружньо. І все тільки через зріст!

Коли ми дивимося на свої фотографії, ми бачимо двох людей, які щасливі бути разом, але інші можуть подумати, що ми виглядаємо смішно. Та насправді я зрозуміла одне, не важливо, якого ти зросту, чи яка у тебе вага. Головне почуватися впевнено у своєму тілі і ти обов’язково зустрінеш своє кохання!