Мій майбутній чоловік – людина принципова. Ось тільки через його принципи, боюся, до весілля так і не дійде. Адже Женя уперся у дуже серйозному питанні – де ми житимемо після розпису
Справа в тому, що ми поки що живемо порізно. Женя переконаний, що з’їжджатися потрібно лише після шлюбу. Або коли подано заяву до РАЦСу. Ми обрали другий варіант.
Щодо цього переконання Жені у мене питань немає. Я сама вважаю, що нині модне співжиття без штампу – це шлях у нікуди і цілковите безглуздя.
Треба сказати, що обидвоє ми забезпечені житлом. Женя п’ять років тому, ще до знайомства зі мною, купив однокімнатну квартиру. А я ще раніше у спадок від дідуся дістала двушку. Хоч вона і невелика, але дві житлові кімнати – краще за одну.
Тим більше ми з майбутнім чоловіком плануємо дитину. І в неї має бути своя окрема кімната. Тому я була певна, що Женя перебереться до мене. Але він мою пропозицію категорично відкидає. Каже, що чоловік має приводити жінку до себе в дім, а не навпаки. В іншому випадку виходить, що він приймак.
Я з Женею не погоджуюся. Ніяким приймаком він не буде, оскільки має свої квадратні метри. Тобто він не голка перекатна. Однак майбутньому чоловікові мої аргументи по барабану.
Ми маємо жити в нього – і все тут. А те, що це не дуже зручно, м’яко кажучи, його не хвилює. І кількість кімнат – не єдиний плюс моєї квартири. У мене там все облаштовано для комфортного ведення побуту.
Є сучасна пралка, посудомийка, плита з гарною духовкою, блендер, робот-пилосос та багато чого ще. А у Жені що? Пральною машинкою він, звичайно, обзавівся. Ось тільки вона слабенька.
З кухонної техніки у нього лише електрочайник та допотопна плита. Жодних блендерів-міксерів і роботів-пилососів, до яких я так звикла, у нього немає і близько.
Женя відмахується, що ці приблуди – справа наживна. В крайньому випадку їх можна перевезти з моєї квартири. А мені навіщо цей головний біль? Є ж чудове рішення – жити в мене. Тоді й перевозити нічого не треба, так само як і витрачатися на нову техніку.
До того ж, у мене свіжий ремонт. Нові меблі. А у мого майбутнього чоловіка ремонт та навіть меблі залишилися від попередніх господарів. Єдине, що зробив Женя – замінив сантехніку та вставив склопакети.
За рештою його квартира – типова хрущовкка. Коли я просто бувала у гостях у Жені, мене всі ці моменти не напружували. Але як уявлю, що постійно житиму в такій обстановці, хочу вовком вити.
А Женя заспокоює, що і з ремонтом вирішуване питання. Якщо мене щось не влаштовує, він найме майстрів. І вони все зроблять. Ось тільки Женя забуває, що нам ще доведеться мотатися будівельними та меблевими магазинами.
Та й жити серед гір будівельного сміття та обдертих стін – сумнівне задоволення. І заради чого? Заради безглуздого принципу мого майбутнього чоловіка.
Не скажу, що мене всі його установки дратують. Інакше б наші стосунки так далеко не зайшли. Але наполегливість щодо нашого місця проживання, безпосередньо доводить до білого жару.
До речі, наша суперечка триває другий тиждень. Днями я навіть зірвалася, хоча зазвичай легко тримаю себе в руках. У грубих виразах розписала ще раз, чому я не хочу жити в його убогому холостяцькому лігві.
Женя і бровою не повів на мій випад. Погодився, що його житло справді потребує поліпшення. І там дуже бракує жіночої руки. А я, він упевнений, обставлю квартиру якнайкраще.
Ось тільки я зовсім не хочу в це вплутуватися! Мені з лишком вистачило ремонтної канітелі у моєму житлі. І взагалі, якщо квартиру Жені можна ще покращити, то другу кімнату ніяк не додубуєш. Але він каже, що й тут щось вигадає. Наприклад, візьме підробіток. Почне відкладати на розширення квартири. Або іпотеку візьме. “Шикарний” вихід!
Через його завантаженість на роботі ми будемо дуже мало часу проводити разом. Потім ще витрачатимемо нерви на переїзд і все, що з ним пов’язане.
Хоча є моя двійка – заїжджай і живи. Але Женя готовий працювати на роботі і розводити суєту, аби залишитися вірним своїм принципам. А те, що вони суперечать здоровому глузду – справа десята.
Дійшло до того, що Женя мені виставив ультиматум. Або я погоджуюсь перебратися до нього, або ми скасовуємо весілля. Мабуть, Жені дорожчі його таргани, ніж я. І три роки наших стосунків для нього нічого не важать.
У моїй голові крутиться багато думок щодо цього. З одного боку, таких як Женя, вдень з вогнем не знайти. Вірний, працьовитий. На нього завжди можна покластися.
З іншого боку, Женіна принциповість щодо житла перекреслює всі його переваги. Припустимо, я йому поступлюся. А він увійде в кураж і буде далі мене прогинати. Ні, я на подібний розклад зовсім не згодна.
Напевно, доведеться висунути ультиматум у відповідь. Розумію, що це є великий ризик. Якщо Женя знову зі мною не погодиться, значить так тому і бути.