Нас із Віталієм познайомив мій колега. І ми в одну секунду закохалися одне в одного. Хтось скаже, що це аморально, але з пісні слова не викинеш – цієї ж ночі я залишилася у Вітальки, а за два тижні ми подали заяву до РАWСу.

Того ж дня я привела нареченого до себе і познайомила з мамою. Мама посміхалася йому і того дня, і всі наступні дні та роки. Але я чудово розуміла, що Віталій для моєї мами – найнеприємніша людина на світі. Це було не через те, що Віталій якийсь не такий, як хотілося б мамі. Думаю, їй не догодив би жодний мій чоловік.

Чому? Ревнощі! Вона ревнувала мене до подруг, до всіх моїх захоплень, навіть до нашого кота! Такою була моя мама! І якщо я напряму питала, чим їй невгодний Віталій, вона робила величезні очі: «Ти збожеволіла? Я дуже добре ставлюся до свого чоловіка».

Спочатку ми жили у нашій квартирі. Але то зубна щітка Віталія опинилася під ванною, то пропадали його рукавички, то ключі. Було щось дитяче в маминих каверзах, але це життя отруювало по-дорослому.

Ми перебралися на орендовану квартиру. Мама не вгамувалася. Через деякий час вона звернулася до приватного детектива! Наше щастя, що детектив виявився однокласником Віталіка. Тут ми вже відірвалися на повну! Мама сплатила це розслідування. Уявляю її розчарування!

І раптом сталося жахливе. Чоловік з’їжджав із нашої доріжки на трасу. На дорозі далеко йшла машина, а в нашого автомобіля щось заклинило. Нормальний зустрічний водій пригальмував би. Допоміг би. Але це був випивший директор підприємства. І він на повній швидкості врізався у правий бік нашої машини. На щастя, чоловік фізично не постраждав. Не постраждав і директор.

Але ж почалося! Чоловіка заарештували. Висунули звинувачення. Ув’язнили.

І раптом він приходить додому! Я щаслива, що справедливість перемогла! Відсторонивши мої захоплення та поцілунки, чоловік сказав:

−Твоя мати сказала, що за кермом була вона. Її заарештували.

Ми помчали до поліції. У кабінеті слідчого мама, нахабно дивлячись мені у вічі, розповідала зовсім ідіотську історію, в якій не було ні грама достовірності. У неї не було прав водія! Вона взагалі не знала, де газ, де гальмо! Єдине, що вона вміла в автомобілі – сидіти на пасажирському місці. Слідчий розумів ситуацію, але нічого не міг вдіяти з цією «Олександрою Матросовою».

− Мамо, ти в умі?

Вибравши момент, коли слідчий відволікся, мама прошепотіла мені:

− Якщо Віталія посадять, як ти з дитиною житимеш?!

Я стояла перед дилемою. Чоловік також.

Але ж справедливість має перемогти?! І вона перемогла – через 10 днів цей п’яниця-водій в’їхав в автобусну зупинку, з людськими жертвами. Запис з двох реєстраторів цих свідків виявився дуже доречним.

Ідучи з поліції, мама постукала пальцем по столу слідчого:

− Мої свідчення не скасовую!

Вийшовши з дільниці, я пішла до зупинки, залишивши їх удвох. Нехай з’ясують нарешті стосунки. Обернувшись, я побачила, що Віталій взяв мамині руки і притис до губ.