Ласуни у нас у сім’ї не всі, але я точно. Тому доводиться брати на себе солодку частину столу, коли організовуємо свято, мама завжди забуває, або замовляє несмачне. Ну не любить вона солоденьке, як ми з татом, не розуміє.

Коли вони відзначали річницю весілля, попросили мене:

– Ти подарунок нам не даруй, принеси просто тортик, ти завжди смачні вибираєш. Найкращий подарунок нам. З ягідками хочемо.

Я довго не думала, звернулася до дівчини, яку мені рекомендувала мій постійний кондитер Ксюша. Але Ксюша лежала на збереженні, тому не можна їй біля гарячої плити метатись, я замовила за її рекомендацією.

– Та там Женя теж навчалася, де і я, у неї ті самі технології, у нас навіть постачальники продуктів однакові! Замовляй, не хвилюйся.

Гостей було небагато: батьки, нас дві дочки із чоловіками. Діти у нас ще надто маленькі, щоб торт їсти, Галя взагалі годує, тому й сама не їсть солодкого. Двох кілограмів буде достатньо, щоб увечері попити чаю і на ранок залишити. Так я Жені й написала.

Домовилися, що заберу перед самим ювілеєм, щоби вже з тортом до батьків поїхати. Тільки все пішло не за планом. Вона спекла не 2 кіло, а 3. За її ціною в 700 гривень за кілограм різниця виходила суттєвою, у мене цієї суми просто не було, а їй ще й на карту не відправляти, тільки готівкою.

Я б плюнула, та відмовилася, але часу вже не було іншого шукати, батьки чекають. Я намагалася сперечатися: замовлення на 2 кілограми, і не мої проблеми, що майстер не може вагу продуктів порахувати. А Женя вперлася: такі торти менше 3 кіло не роблять, або плати, або йди додому. Але як це йди, якщо я вже півтори їй встигла перевести на продукти?

Зрештою, після довгих суперечок ми зійшлися на двох тисячах, і мені ще довелося бігати шукати банкомат і платити  комісію.

Смачний він був, не сперечаюся. Дуже смачний. Але я не люблю, коли мене розводять, тож і сама до неї не піду, і друзям пораджу.