Кілька місяців тому ми з чоловіком Костею почали платити моїй мамі зарплату за те, що вона сидить із нашим сином. Річ у тому, що рік тому Костю звільнили з роботи.

Нашому синочку Святославу на той момент було лише півроку, і я сиділа у декреті. Зрештою, я вимушено вийшла на роботу, щоб хоч якось зводити кінці з кінцями. З малюком почав сидіти чоловік.

У перші ж тижні ми зрозуміли, що не впораємося. Через сина Костя не міг влаштуватися на нову роботу, а я не могла відпроситися зі своєї, щоб чоловік хоча б сходив на співбесіду. Виходило замкнене коло.

Ми звернулися до своїх батьків по допомогу. На той час нам було дуже потрібно, щоб хтось посидів зі Славиком хоча б кілька тижнів. Але обидві мами у нас були працюючими і не хотіли звільнятися, тож лише поспівчували нашій проблемі. А через пару місяців мені зателефонувала мама і повідомила, що за вислугою років вона може вийти на пенсію.

– Тож я тепер запросто зможу проводити час із Славчиком, а Костя – вийти на роботу! – повідомила мені мама. – Ось, тільки в мене буде одне прохання. Допоможіть мені з оплатою комунальних послуг, на них моєї пенсії точно не вистачить.

Ми з Костею, звісно, ​​погодилися. І невдовзі мама вже поралася в нас удома, а Костя швидко знайшов нову роботу. Для мене мамина допомога стала справжнім порятунком.

Крім того, що вона годувала Славчика, гуляла з ним і укладала спати, мама встигала ще й у квартирі навести лад і навіть приготувати вечерю. У підсумку, вечорами я просто відпочивала. Про таке я й мріяти не могла!

За кілька місяців наполегливої ​​роботи мене підвищили. Костя теж став більше заробляти, бо у вихідні брав замовлення додому. Тоді я запропонувала чоловікові платити мамі зарплату за роботу.

– Ти тільки глянь, скільки вона для нас робить. Я не біжу додому з роботи як пригоріла, щоб приготувати їжу, і в тебе більше вільного часу з’явилося. Потрібно допомогти мамі і якось компенсувати її зусилля – запропонувала Кості.

Чоловік мене підтримав. Щоправда, маму довелося таки переконати, бо вона ні в яку не хотіла брати з нас грошей. Але я їй пояснила, що краще віддаватиму певну суму своїй мамі, а не чужій тітці, яку могла б найняти нянею. Лише тоді вона погодилася.

У підсумку, у нашій квартирі завжди чисто, затишно та смачно пахне, ми з чоловіком спокійно займаємося кар’єрою, а мама займається онуком та потроху відкладає зароблені гроші на санаторій. Всі задоволені. Ось, тільки свекруха, дізнавшись про мамину зарплату, почала скреготати зубами.

– Де це бачено, щоб бабусям за допомогу з онуками платили? – обурювалася Кості мама. – Це вже не сімейні, а ділові стосунки виходять! Як виявилося, про свій заробіток мама випадково розповіла свекрусі.

Вона, правда, не думала, що реакція з боку Антоніни Іванівни буде такою бурхливою. З моєю мамою вони тепер не спілкуються. Всю свою увагу Антоніна Іванівна переключила на нас із Костею. Свекруха вже кілька разів приїжджала до нас додому та починала влаштовувати «розбір польотів».

– Як дивно у вас у сімʼї все влаштовано! Раніше бабусі сиділи з онуками, щоб допомогти дітям. А тепер діти допомагають бабусям грошима. Ось це час настали. Як тільки совісті у твоєї матері вистачило, щоби зарплату взяти у власної дочки? – не вгамовувалася Антоніна Іванівна.

– Мамо, а може, ти сама хотіла б побути на місці свахи? Пам’ятається, я тобі теж пропонував піти на пенсію, але ти відмовилася – не витримав одного разу Костя. – То чого ж ти зараз обурюєшся? Нас із Алісою все влаштовує, її маму теж. Найголовніше – Славчик весь день під наглядом перебуває. Чим ти незадоволена, мамо?

Відповіді від Антоніни Іванівни так і не дочекалися. Вона всерйоз образилась і пішла. Більше вона нам не дзвонить і в гості до онука теж не приїжджає. Мені здається, що чоловік має рацію, і свекруха, насправді, заздрить моїй мамі. Але ж у неї була така можливість допомогти нам, і вона відмовилася. Тож нехай тепер дується на саму себе.