Спочатку, звичайно, ви дуже засмутитеся. Може, навіть розгніваєтеся. Навіть, можливо, будете вражені. І від цієї людини підете на все життя, від того, хто показав себе у всій красі. Продемонстрував свою ваду.

Але потім подякуйте небесам за те, що це швидко і відразу сталося. Це вам подарунок згори. Це вам особиста інформація. Цінне застереження. Тому що набагато гірше, коли особисті якості відкриваються згодом.

Ось чудова історія з життя про дівчинку, яку у десятому класі хлопчик покликав гуляти. Цей хлопчик їй дуже подобався! Такий симпатичний. І ось він кличе гуляти, – згадайте свої почуття, коли вам було шістнадцять.

Вони довго гуляли увечері, по парку, потім просто вулицею.

Дівчинка була закохана. Але все одно холодно, знаєте. Все ж таки холодно. І їсти захотілося. Дівчинка несміливо про це сказала так, поміж справою. Мовляв, зараз би чайку гаряченького! А хлопець підхопив. Мовляв, і справді!

Він сказав, що зараз зайде додому ненадовго. А дівчинці запропонував почекати біля під’їзду. Це ж підлітки були, дівчинка і залишилася чекати. Холодно і сиро, але вона чекала, не дуже розуміючи, куди пішов хлопець. Може термінова справа вдома є. Або взяти щось. Гроші, наприклад.

Хлопчик вийшов хвилин через 20 у хорошому настрої, рожевощокий такий. І губи сальні втирає. Дівчинка запитала, навіщо він додому заходив? А поїсти котлеток. Так відповів хлопчина.

Мама вранці насмажила смачних котлеток. Ось він поїв і чаю випив дві чашки. А тепер готовий далі гуляти парком чи вулицею. Тепер інша річ! Зовсім не холодно. Ну що, куди підемо?

Дівчинка так здивувалася, що навіть пішла поряд із хлопчиком, від якого смачно пахло котлетками. А згодом прискорила крок. А потім побігла.

І більше до цього хлопця ніколи не підходила. Хоча він їй усміхався. Маслянистими губами.

Ось і добре. Дуже добре, що миттєво все зрозуміли. Попереживаємо, посердимося або поплачемо. А потім додамо крок. Щоб така людина залишилася позаду назавжди. Це велике благо – відразу побачити маслянисту посмішку і відчути запах котлет.

Набагато гірше, коли це відбувається через роки. І піти вже важко. Або нікуди.