Як тільки ми з чоловіком одружилися, життя наше було прекрасним. Та з роками з’являється побут, ти перестаєш дбати про себе так, як колись і все змінюється між вами з чоловіком. Ну дівчата, хіба не так? Через кілька років після шлюбу я вже була + 10 кілограмів. Сама не розумію, як так сталося. Та своє зображення в дзеркалі я любити перестала, а з чоловіком стосунки взагалі охололи, живемо наче сусіди. А я так хочу сімейного щастя!

Мені терміново треба схуднути, а сили волі немає ніякої. От хоч убийте, намагаюсь, умовляю себе, і ніяк. Вже третій рік пішов, скину кілька кілограмів і майже одразу їх набираю. Дивлюся всілякі відео з схуднення, всі в один голос кажуть: потрібна мета. Купила плаття менше на два розміри – не та ціль, все одно не мотивує. Чоловік почав заглядатися на худорлявих дівчат на вулиці – чим не ціль? А ні, мене це злить, я скандалю, плачу, засмучуюсь, але не мотивуюсь.

А ще кажуть: якщо розсердишся, то потім на цьому пориві будь-яка справа робиться вдвічі швидше та легше. Зі схудненням це не працює. Я коли злюсь, їсти вдвічі більше починаю. Раніше худенька була, як тростинка. Шанувальників було – хоч відбивайся, подружки заздрили, що могла їсти будь-яку їжу та не повніти. А потім як мене понесло – не зупинитися. Дійшло до того, що мамі віддаю речі, бо давно її за обсягами випередила.

Жаль себе, свої роки, я ж молода ще. Хочу виглядати добре, подобатися собі, хочу, підходячи до дзеркала, собою милуватися, щоб чоловік на мене тільки дивився і ревнував до інших. А поки що виходить все навпаки. Прагну, мрію, бажаю чогось, а всі старання даремно. Сили волі немає. Їсти не можу припинити. Навіть від хліба не можу відмовитись, про солодке мовчу! Як знайти ту мотивацію?