– Ні, мам, ти уявляєш! Навіть не дослухав, просто підвівся і пішов, ще й дверима грюкнув! – жалілася розпалена Надя своїй мамі по телефону.

Мама вже десять хвилин намагалася вставити хоч одне слово, але дочка, яка зазвичай нікого, крім себе, не чула, була у своєму репертуарі. Нарешті потік скарг Наді вичерпався, і вона почала обурюватися, що мама все ще мовчить. А вона, Надя, взагалі з нею ділиться своєю сімейною трагедією.

– Та з тобою хіба ж слово скажеш? Як у тебе на язиці ще мозолі нема? – гаркнула мама, втомившись чекати, коли дочка дозволить їй вставити хоч слово.

У трубці повисла скривджена тиша. Надя старанно сопіла, щоб мама навіть без слів могла зрозуміти, як дочка образилася на неї.

– Так ось про, що я почала говорити, – проігнорувала сопіння мама. – У мене знайома жінка є, я з нею твоєю проблемою ділилася, вона сказала, що тобі хтось наврочив.

Від здивування Надя навіть сопіти перестала, просто застигнувши на власній кухні сором’язливим тушканчиком. Яка жінка, яке наврочення? Надя почала переживати, що з мамою щось не те, бо раніше вона дуже скептично ставилася до подібних речей.

Надя міркувала, якому фахівцю треба буде маму показати, а та продовжувала щось розповідати про ту чудову жінку.

– Тож я домовилася, ти до неї обов’язково сходи, – почула Надя кінець маминої репліки. Довелося перепитувати, що там до цього було кілька разів, але тільки тому, що Надя не вірила своїм вухам.

Мама радила їй сходити до якоїсь шарлатанки, яка обіцяла зняти порчу і налагодити Надіне особисте життя. Звичайно, Надя вважала таке маренням, але фраза мами, що в її ситуації треба спробувати всі засоби, похитнула її впевненість.

– А й схожу! Все одно нічого не втрачаю. Я цій шарлатанці ні копійки не збираюся платити! – твердо вирішила Надя, акуратно записуючи адресу.

Візит був призначений на завтрашній вечір, тому Надя за час, що залишився, ще тричі примудрилася посваритися з чоловіком і стала вже не так скептично думати про це. Ну на рівному місці сварки!

До квартири фахівця Надя наближалася з побоюванням. Але ні під’їзд, ні вхідні двері не навіювали думки про щось містичне.

– Дурниці якісь, – пирхнула Надя і натиснула кнопку дзвінка.

Двері відчинилися відразу, ніби хтось тільки й чекав, поки Надя зателефонує. Поглянувши на господарку квартири, Надя чуть не впала. Перед нею стояла справжня Баба Яга.

Чорні очі, дуже великий ніс, на голові якесь гніздо з напівсивого волосся, на лівій щоці величезна родимка. Одягнена господиня квартири була в халат, колір якого вже не вдавалося розпізнати.

– Ну чого завмерла? Заходь, як прийшла, – пролунав каркаючий голос господині квартири, після чого та пройшла вглиб квартири. Надя, як заворожена, зробила крок за нею слідом.

Надя не звертала уваги на обстановку, спостерігаючи за дивною господинею. Та дійшла до круглого столу, що стояв у центрі кімнати, присіла за нього і вказала рукою на стілець навпроти себе.

Як тільки Надя присіла, жінка здригнулася, вигнулась дугою і закотила очі. З її горла долинув якийсь хрип, що змусив Надю заціпеніти, а потім віона опустила голову і вперла в Надю пронизливий погляд.

– Знаю я про твою біду, можеш нічого не говорити, – прокаркала господиня. – З чоловіком сваришся постійно, розлад у вас, про розлучення думаєте. Знаю, як допомогти, але ситуація складна, постаратися треба буде. Чи готова ти постаратися? Треба все робити так, як кажу.

Надя якось машинально кивнула і лише потім злякалася. Мало, що може зажадати від неї ця жінка? Але йти назад Надія не хотіла.

– Ось тут вода, на ній спеціальна змова лежить. Як зрозумієш, що справа до сварки йде, набираєш один ковток у рот і тридцять три рази до тридцяти трьох лічиш, а поки рахунок не закінчиш, воду в роті тримаєш. Зрозуміла? Раз зрозуміла, то йди, втомилася я.

Надя тільки кивнула, ніби чудова заговорена вода вже була в роті. Жінка поставила перед нею дволітрову пляшку води і відкинулася на спинку стільця, буравивши Надю своїми підозрілими чорними очима.

– Я вам щось… – почала було Надя, але жінка тільки руками на неї замахала, вимагаючи покинути приміщення.

Надю ніби вітром здуло, а коли за нею зачинилися двері, жінка з полегшенням стягнула з себе перуку і почала бурхливо свербіти.

– Ань, а в перуці точно вошей не було? Що ж вона, зараза, тоді так свербіти змушує?

Двері в сусідню кімнату відчинилися, і звідти вийшла жінка, яка відразу ж підібрала зі столу перуку і почала його акуратно пригладжувати.

– Акуратніше з реквізитом, мені його на роботу нести назад! До речі, жодна кікімора на нього ще не скаржилася, ти перша будеш, – кинула вона подрузі, яка вже старанно віддирала накладний ніс. – Ну, як ти думаєш, чи допоможе твій маскарад?

– Не знаю, але я зробила для зятя все, що змогла, – знизала плечима жінка і вирушила вмиватися. – Чимось заслужену чaклунку напоїш?

Надя ж у цей час прямувала у бік будинку. Вона була ще під враженням від побаченого в будинку жінки. Настільки, що навіть не помічала, що притискає до себе пляшку води, як рідну.

Вдома на Надю вже чекав чоловік. Тобто він там просто був і особливо нікого не чекав, уткнувшись у телефон. Надя подивилася на звалені купкою джинси і почала заводитися.

– Сашко, скільки разів просила – не розводь бардак! Склади джинси нормально та прибери на місце!

– Зараз дограю та приберу, – буркнув чоловік, не відриваючи погляду від телефону.

Надя відчувала, як з язика вже рвуться слова, які точно започаткують скандал, але тут відчула, що все ще стискає в руках принесену пляшку з водою.

– Здається, пора, – подумала Надя і, сьорбнувши з пляшки води, стала рахувати тридцять три рази по тридцять три.

Поки дружина займалася цими речами, Сашко дограв, відклав телефон та пішов прибирати джинси. Це настільки здивувало Надю, що вона мало не вдавилася, збилася з рахунку і почала рахувати заново.

Зрозумівши, що виглядає вона, мабуть, безглуздо, Надя поспішно роззулася і пішла у ванну. Коли вона повернулася, Сашко вже був на кухні та ставив чайник на плиту.

– Чай будеш? – миролюбно спитав він у дружини. Надя кивнула і сіла на табуретці біля столу.

Невже бабчина вода працює? Чоловік без скандалу підвівся і прибрав джинси, хоча раніше треба було сто разів повторити! У душі у Наді міцніла впевненість, що все сказане жінкою було чистою правдою.

Попивши чаю, Надя почала готувати вечерю. Сім’я поїла, а потім Надя попросила чоловіка помити посуд. Той сидів за комп’ютером і сказав, що помиє за півгодини.

Надя хотіла було почати обурюватися, але одразу ж передумала і попрямувала до заповітної пляшки з водою. Надя подумки вимовляла чоловікові, що він знову засів за свій комп’ютер, а її прохання йому до одного місця, їй простіше самій все зробити, і взагалі ця сім’я, мабуть, тільки їй потрібна.

Усі ці уявні обурення збивали Надю з рахунку, тому доводилося знову починати кілька разів. На п’ятій спробі вона почула, як на кухні зашуміла вода.

Перервавши рахунок, Надя зазирнула на кухню і побачила, як чоловік, щось муркочучи собі під ніс намиває посуд. У грудях Наді розлилося тепло, її прохання не проігнорували. Надя змахнула сльозинку, що набігла, і вирушила в зал закінчувати ритуал підрахунку.

Наступного дня Надя із захопленням розповідала мамі про свій похід і про чудодійний засіб, який дала їй та жінка.

– Уявляєш, ні вчора не посварилися, ні вранці! Дива якісь! – захоплювалася Надя. – Гаразд, побігла вечерю готувати, бо Сашко скоро повернеться з роботи.

Мама Наді поклала слухавку і подумала, що засіб, звичайно, чудодійний, але треба було дочці дати п’ятилітрову каністру.