Кіт Василь, він же Нагла Мохната Морда, був зайнятий до самого кінчика хвоста. Він мився, адже на нього чекала зустріч з чудовою незнайомкою, до якої сьогодні ввечері Васька понесуть знайомитися.

Причина проста – весна, що змушує все живе відчувати душевний підйом, цвісти та пахнути. Цвісти Василь відмовлявся, зате самовіддано кричав, чим приводив господарів у стан душевної нестабільності.

Господиня кілька разів заводила розмову про те, що непогано б звозити кота до ветеринара і вирішити весняну проблему раз і назавжди, за що поплатилася вже наступного ранку, знайшовши у своїх черевиках поганий символ протесту Василя проти його котячої гордості

А ось господар, чи то з чоловічої солідарності, чи то через побоювання отримати такий самий знак протесту вже у своє взуття, категорично протестував, ставши на сторону кота у питанні цілісності його організму.

В якості альтернативи було запропоновано відвезти Василя в гості до такої ж кішки, що страждає від весни. Цю пропозицію Василь підтримував усіма чотирма лапами, підтверджуючи своє бажання гучним і максимально неприємним м’явканням. На якийсь час навіть перестав протестувати в господині тапочки.

Пропозиція була затверджена, почалися пошуки відповідної пари. За словами господині Василь зрозумів, що такому пухнастому і мордатому красеню якусь принцесу з смітника любити не за статусом, тож пошуки затягувалися.

Коли Василь був готовий вже знову почати протестні рухи в взуття та по кутках, господарі повідомили, що пара нарешті знайдена, всі домовленості вже є, залишилося дочекатися якогось там числа. У числах Василь був несильний, тому довірився чесному господарському слову.

Щоб його не вирішили обдурити, Василь ночами влаштовував концерти, заспокоюючись тільки після початку обстрілу тапками і криком: “Та скоро вже, потерпи, шерстяний альфонс”.

Що довгоочікуваний день настав, Вассиль зрозумів по метушні господарів. А ще тому, що його запхали у ванну і намочили. Господарі думають, що помили, але Василь знав, що найкращий миючий засіб – це власний язик, а те, що зробили господарі – це зрада і привід для вендетти, але її Василь великодушно вирішив відкласти на пізніший час.

Кіт обмежився тим, що ліг вилизуватися прямо на господарські подушки, а тому нема чого знущатися з безпорадної тварини в чотири руки.

Сидячи в перенесці, Василь мріяв, перед його думкою кружляли різноманітні кішечки: і руді, і плямисті, і навіть зовсім біленькі. За цими приємними думками Василь не помітив, як вони вже кудись приїхали.

Безліч незнайомих запахів і якісь чужі люди збили кота з добродушного настрою, але він тримався в лапах, пам’ятаючи про мету подорожі. Навіть стерпів, що якась жінка назвала його “пупсиком” і почухала за вухом. А потім його занесли в кімнату, поставили на підлогу і нарешті пішли.

Василь озирнувся і нікого в кімнаті не помітив. Озирнувся ще раз, потім призовно нявкнув і знову озирнувся. З кута кімнати почулося якесь ворушіння, і Василь побачив щось, що насувається на нього з темряви кута.

Феромони, що грали в крові, переросли в паніку, а бажання якогось там кохання відбило немов тапком. Густа, гарна шерсть Василя піднялася дибки навіть там, де технічно цього зробити не змогла б, перетворюючи кота на волохату кулю.

Але все це ніяк не бентежило Василя, бо в того, що на нього насувалося, шерсті не мало взагалі, а морда мала такий похмурий вираз, ніби Василя зараз будуть бити.

У цей момент Василь пошкодував, що його принесли до кімнати на руках, а не в переносці. Там можна було б сховатися від того дива, яке повільно, але невідворотно до нього наближалося. Василь б навіть постарався за собою зачинити дверцята, хоча лапками це зробити було б і не просто, але жити захочеш – не так постараєшся. А жити Василь дуже хотів.

Тому, коли “наречена” виявилася зовсім близько, Василь з шаленим виттям кинувся кудись у бік підвіконня. На його жах, лиса наречена кинулася за ним, бурчачи щось загрозливе.

Треба розуміти, що Вася не боягуз. Його, знаєте, з собою на літо в село брали, а там і кури, і собаки, і гуси, які теж жодного разу не подарунок. Ваиль майже з усіх битв виходив переможцем, але від бійки тікав дуже рідко, а так, як зараз, взагалі ніколи.

Василь не знав, скільки тривали ці шалені гонки по кімнаті. Він мчав уперед, збиваючи те, що збивалося, і ухиляючись від того, що збити не зумів би, а по п’ятах його переслідував лисий жах.

Василю здавалося, що в його “нареченої” був більший гастрономічний, а не амурний інтерес, і зупинятися, щоб перевірити, чи правильно він усе зрозумів, Василь не збирався.

Коли двері в кімнату відчинилися, Василь неймовірним стрибком перелетів половину кімнати і опинився на руках у власної господині. Вона щось говорила, намагаючись його віддерти від себе, але Василь вчепився всіма чотирма лапами, а на особливо нахабні спроби розлучити його з коханою господинею – навіть кусався.

На той момент вона була найріднішою і найулюбленішою Василевою істотою, яка може забрати його з цього жахливого будинку, де мешкає ця страшна лиса кішка.

Зрозумівши, що Васі зовсім не до любовних ігрищ, господарі звернули візит і поїхали додому. Причому Василь навідріз відмовився відчеплюватись від господині, тож так і довелося везти його під пуховиком. Було душно і тісно, ​​але Вася зараз був готовий терпіти й не таке.

Прийшов до тями Вася тільки вдома. Почувши рідні запахи, він відчепився від господині і кинувся на кухню заїдати стрес. Їжа Василя завжди заспокоювала, і навіть у цій ситуації все вийшло. Хрумкаючи кормом і приходячи до тями, Вася мимоволі прислухався до розмови господарів.

– Жаль, що нічого не вийшло. Цікаво, які б у них були кошенята? – засмучено сказала господиня, а Василь мало не подавився кормом.

То вони знали, що на нього чекає? Їх не обдурили, пообіцявши чудову кішечку, а підсунувши замість неї цей лисий жах?! Вони спеціально вибрали для свого чудового улюбленого Василя це? Гаразд господині спало на думку така дурість, але господар, він куди дивився? Зрадники! Нема їм прощення!

Кіт сидів і дивився на господарів. Потім котячим матом понявкав на них, а коли втомився, почав обмірковувати план помсти. Простим псуванням взуття вони тепер у нього не відбудуться, це обіцяє їм він, кіт Василь, ображений у найкращих почуттях.