Така історія сталася в мене, що досі страшно згадувати. А все тому, що мій вирішив ні з того ні з сього стати помічником у хатніх справах.

Отже, живемо ми на 16 поверсі, а я вирішила помити вікно у вітальні, бо дуже брудне було. Й саме в цей момент у чоловіка прокинувся інстинкт захисника та помічника, тож він запропонував мені допомогти, мовляв “ти мий з середини, а я ззовні, бо це небезпечно”. Ну я й погодилася на свою голову.

Помила й пішла на кухню готувати обід, а чоловік ще не закінчив то я коли йшла ще й попередила, щоб обережний був. Поки обід готується я все прислухаюся до того, що відбувається у вітальні. Щоб не сталося чогось. Й раптом чую глухий крик, і тиша. Я від шоку на стілець присіла, й від страху навіть не було сил піднятися.

Через якийсь час набралася сміливості подивитися, що там сталося. Заходжу у вітальню і бачу відкрите вікно й нікого. А на підвіконні капці чоловіка. Вже найгірші думки в голову полізли, серце билося в 100 разів швидше то взагалі зупинялося. Я з цього всього як почну плакати, а сльози рікою. В цю мить зі спальні доноситься хрипкий голос:

– Кохана, я тут.

Я бігом туди, а чоловік лежить на ліжку і жалібним голосом каже:

– Я ногу підвернув, коли з підвіконня зістрибував. Так болить. Але тебе не хотів турбувати й тихенько у спальню пішов відлежатися, щоб ти не помітила.

Ну не дурник!? В мене ледь інфаркт не стався. Більше мені не допомагає.