Я ніколи не вірила у стереотипи про тещ та свекрух і не розуміла тих, хто погано говорить про своїх уже других батьків. Завжди думала – з будь-якою людиною можна порозумітися, але як же я помилялася…

Все сталося десь рік після нашого з чоловіком весілля. Про себе можу сказати, що я людина досить врівноважена та спокійна, навіть дуже терпляча. Щоб вивести мене із себе, потрібно дуже постаратися. Але всьому є межа.

Спочатку моя свекруха була… нормальною. Не носила мене на руках і дочкою не називала, але мені цього і не треба. Головне, що в сім’ю нашу не лізла. Та напевно всі так подають себе у перші місяці знайомства. Я звикала до її дивної манери говорити, слухалася її завжди, тому що вона ж доросла, досвідчена, а я “нічого в цьому житті не тямлю”. Поступово якось наше з нею спілкування зійшло нанівець. Не знаю чому, але спілкуватися вона стала частіше через чоловіка, приїжджати до нас перестала, а коли приїжджали ми, вона зі мною майже й не говорила.

Потім я помітила, що з дому зникають певні суми грошей. Виявилося, чоловік давав їх матері. Не все, але великі суми. Мама його звільнилася з роботи і на пенсію пішла, хоча робота у неї була престижна й зі здоров’ям у неї все добре. Та я все ще трималася спокійно, не лізла, це її рішення, але те, що вона нестачу грошей стала нашими фінансами компенсувати – мене вже трохи починало дратувати.

Народилася донька. В садок ходила рідко, тому що імунітет слабкий, постійно хворіла. А я не можу завжди вдома бути з нею, мені треба працювати. Так ось, везу доньку до свекрухи, подітися нікуди, з собою сумку продуктів, плюс гроші –  безплатно її милість з дитиною не сидить. Іноді від злості плакати хочеться, бо знаю, що моя мама ніколи б ні продукти, ні гроші не взяла, адже це її онука, кровинка. Але мама в іншому місті, допомагати не може, а чоловік вдає, що віддавати половину зарплати матері, коли ми самі насилу зводимо кінці з кінцями – нормально.

Один раз не витримала – зірвалася й сказала, що вона могла б свої забаганки трохи зменшити, а вона посміхнулася хитро і сказала, щоб я чоловіка перед вибором поставила. Натякнула, що він завжди її вибере, а я залишусь сама з дитиною на руках… Вже геть сором втратила.