Ніна Андріївна схопилась за голову і думає: – Що ж це я накоїла? – змусила невістку гроші заробляти на свою голову
Ніна Андріївна останні два місяці погано спала. Бо щодня їй снилася Марина — її невістка. І щоразу, будучи в Ніни Андріївної уві сні, Марина обов’язково витворяла щось таке, від чого Ніна Андріївна прокидалася в холодному поті. І більше не могла заснути.
Місяць тому, наприклад, їй наснилося, що Марина якимось дивом примудрилася відібрати у Ніни Андріївни квартиру та вигнала її з дому. На вулицю! В одній нічній сорочці. З одною валізою в руці.
А вчора ще гірше. Ніні Андріївні наснилося, що невістка подала на неї до суду та позбавила материнства. Нещасна мати прокинулася, коли суддя виніс свій суворий вирок. Ну? І який, питається, після цього може бути сон? Ніна Андріївна весь день приходила до тями, намагаючись зрозуміти, як це все розуміти, що в неї взяли і відібрали улюбленого сина Дениса.
— Це просто нечуване нахабство! — бурчала Ніна Андріївна. — Я, звичайно, розумію, що це все наснилося, але й у снах мають бути якісь межі вседозволеності. Не можна ж справді, щоб чесним людям снилося подібна нісенітниця. Адже так мене можна довести до чого завгодно. І куди таке годиться?
Жахливі сни почали снитися Ніні Андріївні відразу, як тільки її єдиний син Денис узяв і одружився. І з того часу нещасна мати не може спокійно спати.
— Уві сні вона мене вже всього позбавила, — скаржилася Ніна Андріївна подругам. — Хочете — вірте, хочете — ні, але в мене вже нічого не лишилося. Я маю на увазі там, уві сні. Ні грошей. Ні квартири. Ні сина. Живу, не зрозумій де. А найчастіше у родичів. По черзі. То в одних, то в інших.
Вони мене, звичайно, зі жалості пускають, але ненадовго. Тому що їм самим тісно. А тут я ще зі своїми проблемами. Але це добре. Зрештою, не в матеріальному добробуті щастя. Тим більше уві сні. Можна на вокзалі пожити.
Найприкріше – інше. Кожен сон, неважливо, що саме вона в мене в ньому забирає, вона закінчує одними і тими ж словами. І цими своїми словами вона мені просто всі нерви вимотала. Я будь-що готова терпіти від неї уві сні, аби не чути цих її слів.
— А що таке наприкінці кожного сну каже твоя невістка? – цікавляться подруги.
Ніна Андріївна процитувала слова невістки, якими та завершувала кожну свою появу у її снах.
— Я ніде не працюю і працювати не збираюся, — уїдливим голосом промовила Ніна Андріївна. – І ніхто мене не змусить. Тим паче ви. Бо мені й так гаразд. Ось нехай ваш синочок працює. Я тільки для цього за нього заміж і йшла, щоби ніколи не працювати. А ще я дуже хитра. Сидітиму цілими днями вдома, спатиму, їстиму, дивитимусь кіно, нічого не робитиму і витрачатиму зароблені Денисом гроші.
— Невже так прямо й каже? – Злякано дивувалися подруги.
– Дослівно! – відповіла Ніна Андріївна. – Починаючи з першого сну.
– А в житті вона працює?
— Та в тому й річ, що ні.
— То, може, тобі поговорити з нею? – запропонували подруги.
– Поговорити про що? – не зрозуміла Ніна Андріївна.
— Щоб на роботу влаштовувалася, — незворушно відповіли подруги. — Посоромити її! Справді! Примусь її гроші заробляти. Ну, скільки можна. Адже ти тому й мучишся, що вона не працює. Вночі не спиш. А їй хоч би хни. Розкажи їй усе, як є, і нехай вона перестає заважати тобі жити ночами.
— Та ви у своєму розумі, — відповіла Ніна Андріївна. — Зовсім здуріли. Адже це сон! За кого вона прийме мене, якщо я їй таке скажу.
– Зрозумій, Ніно, – переконували подруги, – всі ці сни вони тобі сняться невипадково. Це все згори до тебе приходить. Підказка. Від Всесвіту! А невістці ти можеш і не казати, що тобі щось там сниться. Навіщо їй знати? Не її це справа.
Просто вимагай, щоб вона влаштувалася на роботу і все. Примусь її гроші заробляти. І коли вона почне працювати, ось побачиш, тобі одразу легше стане.
Ніна Андріївна замислилась.
— Понад, кажете? — тихо промовила вона. — Всесвіт подає голос?
– Звичайно! — впевнено відповіли подруги. – Не сумнівайся. Це вона через сни правильний напрямок життя твого вказує! Бачить твої проблеми та вказує.
— Думаєте, якщо Марина на роботу влаштується, мені одразу й полегшає?
— Звичайно, буде легше, — впевнено відповіли подруги. – Не може не полегшувати. Всесвіт даремно на такі сни витрачати себе не стане. Можна подумати, їй більше нема чим зайнятися. Вона якщо звернула твою увагу на себе, отже тут все дуже серйозно.
Загалом переконали подруги Ніну Андріївну. І вона поїхала у гості до Марини.
— А Дениса немає, — сказала Марина, зустрічаючи свекруху. – Він ще на роботі.
– Я до тебе. Розмова є серйозна.
І Ніна Андріївна розповіла Марині, що хоче від неї.
— Адже в тебе вища освіта! — підсумувала Ніна Андріївна. — Невже не нудно вдома сидіти? Загалом, переставай дурницями маятись, на шиї у чоловіка сидіти. Починай гроші заробляти. Як усі порядні дружини роблять.
Відповідь невістки виявилася несподіваною.
— Та я б із радістю на роботу пішла, — сумно поскаржилася Марина. — Хоч сьогодні готова злізти з шиї Дениса і почати великі гроші заробляти. Тим більше, що я відчуваю в собі здатність до цього.
– Так у чому справа? Що заважає?
– Мене Денис не пускає.
– Як це?
— А отак, — відповіла Марина. — Каже, що дружина не має працювати.
– Ось тобі раз, – впалим голосом промовила Ніна Андріївна. — Як же це? А що ж тоді мусить дружина робити, якщо не працювати?
Марина знизала плечима.
— У тому й річ, що взагалі нічого, — відповіла вона. — На думку Дениса, вона має робити будь-що, але тільки не працювати.
Ніна Андріївна раптом стала дуже серйозною.
«Здається, я все зрозуміла, – подумала вона. – Тепер мені ясно, хто за всім цим стоїть. Синочок мій улюблений. У ньому вся справа. Ну нічого. Я тебе, Мариночко, через нього примушу гроші заробляти».
— Гаразд, — сказала Ніна Андріївна. — Із Денисом я поговорю.
– Поговоріть, будь ласка. Бо сил моїх більше ніяких немає. Так хочеться реалізувати себе за повною програмою, а він не дозволяє.
Цієї ночі Ніна Андріївна знову погано спала. На цей раз їй наснилося, що Марина відібрала у неї закордонний паспорт. І розірвала його. Прямо на очах у Ніни Андріївни.
– І нічого у вас не вийде, – нахабно заявила вона наприкінці сну. — Так і знайте. Працювати я все одно не буду. І ходити до мене з цією нісенітницею не треба. Зрозуміло говорю? Ще раз прийдете, я вас у наступному сні або громадянства позбавлю, або прокляну.
Ніна Андріївна як прокинулася, одразу зателефонувала Денису і зажадала, щоб він після роботи до неї заїхав.
Розмова із сином була важкою.
– Ні, мамо, – відповів Денис, – І не вмовляй. Марина не працюватиме. Навіщо? Нам цілком вистачає того, що я заробляю.
Але Ніна Андріївна не здавалася. Вона продовжувала вмовляти сина, наводячи різні аргументи. Зрештою, Денис не витримав і здався.
— Ну, гаразд, — погодився він. — Якщо ти вважаєш, що так буде краще для всіх, і для Марини теж…
— Звісно, синку, — радісно вигукнула Ніна Андріївна. — І насамперед — для Марини.
– Нехай працює.
І вже наступного дня Марина влаштувалася на роботу. Жахливі сни Ніни Андріївни на деякий час припинилися. Вона зраділа. Думала, що це назавжди і заспокоїлася. Але минув якийсь час і все стало, як і раніше. Тільки тепер без Марини. Ніну Андріївну почав виводити ночами її улюблений син.
— Ти зіпсувала мені життя, мамо, — говорив Денис наприкінці кожного сну, після того, як зробить мамі якусь чергову гидоту. — У нас із Мариною все було добре, доки ти не втрутилася. Коли я одружився, я думав, що маю щасливу сім’ю. Ми з Мариною мріяли про дітей. І все було добре.
Але ти втрутилася. І тепер Марина стала іншою. Це не моя Марина. Вона тепер ділова жінка. Вона вся у роботі. Їй подобається заробляти гроші. Вона спробувала, їй вийшло і їй сподобалося. Про дітей вона вже не мріє. І заборонила мені про це думати. Сказала, що якщо я так хочу бути батьком, то можу просто зараз шукати собі іншу дружину.
Про мене згадує тільки коли бачить мене вранці за сніданком. І у всьому цьому, мамо, винна ти. Поверни мені мою Марину, мамо. Зроби все, щоб вона пішла з роботи. Інакше я не заспокоюся. Я не перестану приходити до тебе в снах. І те, що я зробив, тобі здасться квіточками. Я уві сні і не на такі підлості здатний. Ти ще мене погано знаєш.
Зрозуміло, що Ніна Андріївна знову почала прокидатися в холодному поті.
– Що робити? – запитала вона у подруг. — Вийшло ще гірше, ніж було. На свою голову змусила невістку гроші заробляти. Раніше вона мене ночами мучила, спокою не давала, а тепер мене мучить син рідний.
– Все ясно! – упевнено відповіли подруги. — Поговори з Мариною. Поясни їй. Нехай закінчує цю комедію із зароблянням грошей та повертається до сімʼї. Справді, скільки можна знущатися над людиною. Вона повинна розуміти.
— Але якщо я вмовлю її піти з роботи, вона знову почне мене переслідувати ночами! — вигукнула Ніна Андріївна.
Подруги замислились.
— Важкий випадок, — згодилися вони.
– І як бути?
— Доведеться вибирати, — відповіли подруги. — Або до тебе ночами приходитиме син, або невістка. У будь-якому разі хтось із них все одно приходитиме.
Ніна Андріївна важко зітхнула.
— Хай краще вже Марина приходить, аніж Денис, — відповіла вона і поїхала вмовляти невістку не працювати.
– Все розумію, – відповіла Марина. — Але й ви, Ніна Андріївна, зрозумійте мене. Я вже звикла до того, що маю свої гроші, і мені не треба просити їх у Дениса. Тож і не вмовляйте.
– Відмовилася. Не хоче сидіти вдома. Сподобалося гроші заробляти. Що робити?
– Тоді тобі нічого іншого і не залишається, Ніна, – відповіли подруги, – як тільки почати до неї самої ночами з’являтися.
– Думаєте, допоможе?
– Натурально. Не може не допомогти. Усім допомагає і тобі допоможе. Головне, ти там з нею добряче так. Розумієш? Не жалій. Щоб вона повною мірою відчула, як це.
І Ніна Андріївна почала снитися Марині. А тій нічого іншого не залишалося, як почати з’являтися у снах своєму чоловікові. І тепер щоночі вони сняться один одному і заважають спокійно спати.