“Ноги моєї більше не буде в цьому домі”, – сказав Орест своїй матері, після того, що вона зробила
Я вже кілька років живу у столиці, самостійно заробляю на життя й забезпечую свою сім’ю, не беру допомоги від батьків, та й взагалі майже ніколи не брав. Ще з юних років я зрозумів, що без грошей у цьому світі нема куди подітися, тож почав шукати дрібний підробіток ще у 14-15 років. Десь сусідам допоможу, десь дядькові на будівництві… яку не яку, але копійку мав.
До батьків у передмістя приїжджаю не дуже часто, якраз через роботу. Ледь не цілий рік у компанії дуже багато замовлень, тож вирватися на кілька днів дуже важко. Та одного разу, я все ж випросив у керівництва два дні вихідних, аби відвідати батьків, бо ті вже почали ображатися, мовляв, сину ми вже навіть нецікаві стали.
Та краще б я і не приїздив. Коли ми з дружиною та маленькою дочкою (2 місяці) приїхали, все було добре. Спочатку. Нас гарно зустріли й покликали до столу. Та згодом мою матір ніби переклинило. Вона почала дивно поводитись, що було на неї геть не схоже. Ні з того ні з сього, вона почала переконувати мене, що моя донечка на мене геть не схожа, й може взагалі не від мене… Від таких слів я був просто у шоці.
Те, що моя мати не дуже приязно ставилася до дружини я знав, але щоб настільки???
На мої прохання припинити, вона не зважала й ще дужче тиснула на дружину, аби та зізналася… але в чому? Жінка не витримала й просто розридалася, вся в сльозах встала з дочкою з-за столу й побігла до машини. Я не витримав, накричав на маму й вже вставав аби піти заспокоїти дружину, як вона скочила з місця й давай на мене кричати: “Ти сліпий бовдур! Не бачиш, що дитина не твоя, а я як мама хочу краще!”.
Я вже не міг терпіти, мовчки встав і пішов, в дверях зупинився і тихо промовив: “Більше ноги моєї не буде в цьому домі”.