Ну невістонька й удружила, навіть заночувати не залишила. Родичі ми чи ні?

Ці ідеальні сім’ї, де всі один одного готові і вислухати, і не турбувати, делікатні і піклуються одне про одного в разі потреби, де ви їх бачили? В кіно?

У житті щось інші приклади трапляються. Ось Машка.

З дитинства обожнювала і маму, і вітчима, і бабусь-дідусів, слухняна і ласкава, вона найбільше боялася додавати комусь труднощів. Допомагала на кухні, вміла готувати, без питань залишалася вдома і в житті не капості. А коли народився брат Толя, Маші дитинство закінчилося.

Катала коляску, потім стежила за пустуном, водила в дитячий садок: йому три, їй 15, мама і не думала встати раніше. Машка і в школу його сама повела, кому яка різниця, що у неї своя лінійка, перший курс в інституті.

Тато настільки обожнював спадкоємця, що прийомна донька його більше не хвилювала, хіба що, як обслуговуюча функція. Машка робила з дитиною уроки, ходила до нього на збори.

Рано почала підробляти, адже всі сімейні ресурси йшли на обожнюваного Толіка. Від Маші теж чекали допомоги і підтримки, подарунків і оплати витрат. Тільки до п’ятого курсу меду дівчина задумалася: її немов зробили матір’ю, але потрібно і своїх дітей заводити.

Ні на що не претендуючи вийшла заміж за сільського однокурсника, влаштувалися в області працювати в лікарні районній. Житло їм виділили по програмі, дітки згодом народилися.

Мама бісилася: Машка посміла її кинути. Але Толіку було вже 12, не потрібно з ним сидіти. Та й взагалі двоє батьків у нього, скільки можна? Але опікати братика не перестала.

То телефон йому подарує, то планшет привезе. Комп’ютер купила хороший, коли брат захопився програмуванням, нехай професію отримує. Мама сенсу таких покупок не розуміла, а може, вдавала, звично спихаючи витрати на дочку.

– Нічого, – відмахувалася Марія. – Виросте, дивись і мені допоможе з дітьми, хіба мало, як життя повернеться.

Толік швидко одружився – і батьки тут же купили йому квартиру, хлопчикові ж треба. А Машка так і осіла в області. Розвела сад-город, постачала сім’ю фруктами, овочами. Брат часто приїжджав до неї пожити, відпочивав від суєти, від дружини. Відсипався.

Але третя, пізня Машкіна вагітність зажадала обстеження в місті. Вона вирішила їхати з вечора.

– Висплюся у брата спокійно, вранці в лікарню, я перша записалася, щоб в черзі не сидіти. І відразу додому.

Брат чомусь не брав трубку, Маша зателефонувала невістці.

– Немає у нас ночувати, де я тебе покладу в однокімнатній квартирі? З нами, чи що, ляжеш?

– Ну ліжко-то у вас два на два, – розсміялася сестра, – хоч вчотирьох лягай. Але я не претендую, посплю в кухні на дивані.

– Спи в готелі, так зручніше. А потім зустрінемося в кафе де-небудь.

От і поговорили. Машка дивилася на вимкнений телефон, брат не передзвонив. Вона, звичайно, знайшла спосіб поспати, здзвонилася з однокурсницями, ті їй організували ліжко прямо в центрі. Про кафе після обстеження вона і не думала, поїхала додому. Брат навіть не передзвонив, де сестра ночувала, як пройшло обстеження, його не хвилює.

Маша знає, з’явиться, як почнеться сезон полювання. Але чи потрібен їй такий гість?

Previous Article
Next Article

Плюсуйся на Мандри!

Якщо Вам подобаються наші новини, будь ласка натисніть на кнопку!