Втретє вже потрапили на хитрощі свекрухи. Тепер чоловік ні за які пряники не вмовить мене їхати у відпустку до його батьків, бо це не відпустка.

Ми з чоловіком дуже напружено працюємо, у кожного є основна робота і плюс підробітки, щоб якнайшвидше накопичити грошей і купити квартиру.

Відпустки ми собі дозволяємо лише раз на рік на тиждень, бо голова вже вибухає від роботи і треба якось розвантажити мозок.

Я спочатку пропонувала залишитись вдома, просто відпочити, виспатися, погуляти, але чоловік заявив, що його батьки вже забули, як ми виглядаємо, тому треба їхати до них.

Проти свекрів я на той момент нічого не мала. Бачила їх лише кілька разів, за цей час жодних проблем із ними не було. Спілкувалися переважно телефоном, віталися на свята. Я їхати не дуже хотіла, але чоловік переконав, що зміна ситуації піде нам на користь. Проти цього я не знайшла тоді заперечень, а дарма.

Приїхали ми до свекрів, які нас дуже чекали і по телефону продзижчали всі вуха, як вони за нами скучили. Нас посадили за стіл і тут свекруха видає.

– Ой, добре, що ви приїхали! Ми якраз невеликий ремонт затіяли, нам допомога зайвою не буде!

Я на чоловіка дивлюся, а він сам шокований. Він губу розкотив на рибалку, зустріч із друзями інші різні дурниці, а тут ремонт. Мабуть, його мама теж вирішила не тішити таким одкровенням, бо рапто ми б передумали.

Так ми відпустку і провели серед обдертих шпалер, клею, пензликів загалом у ремонті. Якраз за тиждень упоралися, бо свекруха прямо гнала коней, щоб усе встигнути.

Допомогли ми намити квартиру після ремонту, все розставити, помилися, нас погодували та провели на поїзд. Добре відпочили, що вже тут скажеш!

Вдруге взяли відпустку, чоловік знову завів тему про батьків. Що дзвонили, питали, казали, що скучили і чекають у гості.

– Ну не будуть вони щороку робити ремонт! Він у них свіжий, тож відпочинемо цього разу, – запевняв мене чоловік.

Я теж вирішила, що не будуть вони щоразу робити ремонт, поїхали до свекрів. Все за тією ж схемою – зустріли, посадили за стіл, поговорили про найважливіше, а потім свекруха знову.

– Ой, добре, що ви приїхали! У бабусі потоп був, треба б там ремонт швиденько зробити!

Я трохи ложку не проковтнула від такої несподіванки. Чоловік теж сидить у шоці і на мене дивно дивиться, про ремонт у бабусі його теж ніхто не попереджав.

Ну як відмовити! Це ж бабуся! Довелося впрягатися в цей традиційний захід для наших відпусток. Але тут ми впоралися швидше, там тільки одна кімната, так що цілий день перед від’їздом ми могли відпочивати. Тільки сил на це не було.

На цей раз взяли відпустку. Чоловік заявив, що ніяких родичів з нерухомістю, яка потребує ремонту, у нього більше немає, а мама і бабуся переробляти ремонт не збиралися.

– Ну їдьмо. Твої нас бачать часто, а до моїх раз на рік вибираємося. Некрасиво це, та й я скучив.

Я піддалася на вмовляння чоловіка, думаючи, що все, що ми могли б відремонтувати у цьому місті, ми вже відремонтували. Не змусять нас ще й сусідам ремонт робити. І ось ми приїхали, сидимо за столом, а свекруха прямо розпирає щось сказати.

– Ой, як добре, що у вас є відпустка! Саме допоможете нам з ремонтом на дачі!

Чоловік аж закашлявся від такої новини.

– А я що, не казала тобі чи що? Ну, забула, мабуть. Ми ж дачу купили! Треба її тепер упорядкувати, а тут ви так вчасно приїхали! – золотозубо посміхалася нам свекруха.

Я більше не поїду до батьків чоловіка ні за які пряники. А то потім бабуся купить дачу, а потім уже по новому колу треба буде квартири ремонтувати. А я економіст, а не ремонтник, а ще я дуже втомлений економіст, який хоче відпочивати душею та тілом, а не шабашити на ремонті.