Олег позичив другу гроші. У друга було складне становище. А цей чоловік продав машину та зміг виручити. Врятував друга від банкрутства! А потім показав справжнє обличчя – нагадав про обов’язок. Мовляв, гроші терміново потрібні. Друг розсердився; він відпочивав у Домінікані. Але все одно відповів на дзвінок як справжній друг. І сказав:

– Треба ж, який ти жадібний і меркантильний. Дрібний, як стара-процентщиця! Не дзвони мені більше. Віддам, як зможу.

Так і не віддав і досі. І порвав стосунки з меркантильною дріб’язковою людиною.

Нехай беруть у борг у банку. Або в кіоску із привабливим написом «Гроші задарма». А для безкоштовної роботи та послуг купують pабів. Тому що варто нагадати про обов’язок – і жадібним, меркантильним, дріб’язковим виявиться той, хто врятував.

Стара-процентщиця – незавидна роль. І скінчилося з нею погано, як ми пам’ятаємо. Тому треба давати стільки, скільки ми можемо подарувати. Якщо хочеться дати. І радіти віддачі боргу як подарунку.

Або одразу складати документи, договори, прописувати штрафні санкції та наймати колекторів і одразу визнаватись у своїй меркантильності – це дуже протвережує тих, хто хоче користуватися та обманювати, а потім – дорікати розважливості.

І працювати на когось не слід задарма, до цього змушують меркантильні люди. Які нам потім скажуть, що ми жадібні і егоїстичні. Так завжди буває. Тому що претендують на чуже дуже хитрі у душі люди-маніпулятори, а потім – будуть дорікати розважливості.