– Все! У мене вже ніяких сил немає за вами забиратися! Це не квартира, це якийсь хлів, і ви в ньому три порося! І нема чого іржати, ти тут найбільший свин! – Оля штовхнула чоловіка і вперла руки в боки. – Значить так, я до вечора йду відновлювати нервові клітини, а коли повертаюся, то хочу бачити вдома ідеальний порядок. Інакше я стану дуже-дуже неприємною особистістю!

На цих словах Павло подавився сміхом і став дуже серйозним. Наскільки може бути неприємна дружина, коли сама того хоче, він чудово знав, і що вона слова на вітер не кидає – теж.

Задовольнившись похмурим виглядом чоловіка, Оля підхопила сумочку та вийшла із квартири. Діти здивовано дивилися на зазвичай задоволеного життям тата.

– Ну, що, братики-поросята, будемо прибирати? – натягнувши на обличчя посмішку, тато обернувся до дітей, але ними в коридорі вже й не пахло. Магічне слово “прибирання” телепортувало дітей до їхньої кімнати.

Як тільки на горизонті замаячила перспектива помахати ганчіркою, діти одразу згадали про домашні завдання, які їм терміново потрібно було зробити.

Татові дуже хотілося сказати, що домашні завдання можуть і зачекати, але вводити таку хибну практику йому не хотілося. Як і прибирати всю трикімнатну квартиру в одну особу.

Павло пішов із кімнати дітей, зосереджено розмірковуючи, як би все зробити так, щоб самому нічого не робити. Варіант з простим батьківським свавіллям тут не підійде, сини будуть тягнути час, розмазувати бруд і взагалі робити все абияк. А ходити і перевіряти ще раз за ними – та простіше і швидше самому все зробити. А робити самому Павлу не хотілося. Коло замкнулося.

Він блукав по кімнаті і роздумував, як би залучити дітей до цієї мамоугодної справи, яка називається “прибирання”. В голові щось миготіло, але вчепити думку за хвіст все ніяк не виходило. Раптом Павло завмер прямо на кроці і мало не закричав “еврика”. Ось воно – рішення! Дітей треба зацікавити!

Рішучим кроком Павло попрямував до шафи, добув звідти косинку дружини і пов’язав її на зразок піратської бандани. Потім увімкнув музику і став танцювальним кроком рухатися по спальні, скидаючи в купу біля дверей речі, які потребували прання.

Вже за п’ять хвилин у двері просунулися дві голови і з цікавістю почали спостерігати, що батько так розвеселився. Побачивши батька, який танцював якісь папуаські танці, діти відчиняли роти.

– А ти що це тут таке робиш? – виліз уперед Ванька, намагаючись перекричати музику. Федір стояв за спиною брата та уважно слухав.

Павло зменшив звук і неохоче глянув на синів.

– Я тут розважаюся, а ви топайте звідси, вам же уроки терміново треба робити! – промовив Павло і грізно подивився на дітей. – Давайте-давайте, у вас уроки, у мене розвага.

Діти хором запевнили, що вони все зробили і тепер можуть із чистою совістю приєднатися до тата.

– Ну, не знаю, – з напускним сумнівом подивився Павло на синів. – Якщо тільки трохи.

Діти радісно загомоніли і запитали, в чому полягатиме розвага. Павло замислився, але швидко розкидав гору білизни на білу та кольорову, вийшло по дві майже рівні купки, потім витягнув два кошики для білизни, встановив їх на кухні, і дав команду хлопчакам з коридору кидати речі в кошики. Хто більше разів потрапить, той переміг.

– Ага, а Ваньці легше!

– Нічого не легше, ти спробуй шкарпетку кидати!

– А у мене джинси важкі!

Діти обурювалися, але з азартом кидали одяг в кошики, намагаючись випередити суперника. На цей раз переміг Ванька, але Федя не сумував, сподіваючись відігратися в наступному етапі.

А ним стало швидкісне протирання пилу. У цьому змаганні брав участь і Павло, кожен із учасників розібрав собі по кімнаті та по команді став протирати скрізь пил. На все відводилося три хвилини, а потім пропищав таймер і всі зібралися в коридорі, щоб разом ходити та перевіряти, хто впорався краще.

Ванька намагався шахраювати і не протер підвіконня, сподіваючись, що за тюль ніхто не полізе, але Феді дуже хотілося виграти, тому він прискіпливо все обстежив. Кожен знайдений косяк Ваньці доводилося ліквідувати. На цьому етапі переміг саме Федька, який сяяв, як начищений монета.

Потім вони по черзі пилососили із заплющеними очима, підкоряючись командам спостерігача, мили на швидкість підлогу, виносили сміття та розвішували білизну.

Павло відколовся від “веселощів” ще на етапі пилососа. Він лежав на дивані і лише давав дітям завдання, які вони сприймали як гру. Та це й було грою, ще й корисною для чистоти квартири.

Наприкінці прибирання Павло пройшовся по квартирі, прискіпливо заглядаючи в кути та під дивани, перевіряючи пальцем наявність пилу, та задоволено зазначив, що тепер цей результат не соромно і дружині показати.

За підсумками змагань Ванька отримав головний приз у вигляді шоколадки, а Федя – втішний – у вигляді меншої шоколадки. Павло лише посміхався. Наступного разу треба буде вигадати якісь нові змагання, але щоб з тим самим ефектом.

До приходу дружини діти вже щось гралися у своїй кімнаті, а Павло зі стомленим виглядом лежав на дивані. Оля підібгала губи, але спочатку вирішила пройтися по квартирі.

Скрізь панували чистота та порядок. Звичайно, Оля зробила б краще, але вона й такого результату не очікувала, тому була щиро здивована.

– Коханий, ти в мене такий молодець, – ніжно поцілувала Оля чоловіка. – Втомився мабуть?

– Дуже, – сумно видихнув Паша, ховаючи усмішку.

– Ну, ти відпочивай, а я піду вечерю готувати, – заметушилась Оля і зникла на кухні, а задоволений собою Павло зручніше розлігся на дивані.