Зачепилася язиками із сусідками. Стоїмо втрьох. Олька, якій днями виповнилося 35 років, все розповідає про свого, хвалиться:

– Чоловік учора мішок картоплі купив! Він в мене такий господар! Ще на дачу дощки привіз, лазню будувати будемо! Я ж штукатур-маляр! І пічку може скласти! Тато пічник був!

– А дача чия? – запитала Іра.

– Дача чоловіка! У мене чоловік взагалі багатий! І квартира у чоловіка є! І машина! Пощастило мені з чоловіком!

– Що ти все залагодила чоловік та чоловік? Не чоловік він тобі зовсім! Ви не одружені! – обурилася розлучена Іра.

– Вже три роки живемо! Як це не чоловік? Господарство спільне, живемо разом! Я й ремонт у квартирі зробила своїми руками. І меблі купила! Всі меблі старі звідти викинули, мотлох один був! Чоловік мене хвалить постійно! Дружиною називає!

– А чому не одружується з тобою офіційно тоді?

– А навіщо? Чоловік каже, що штамп у паспорті нічого не означає! Нам і так добре! У нас із чоловіком громадянський шлюб!

– А якщо кине він тебе? – не вгамовується Іра.

– Не кине! Я кохаю чоловіка! Чому він має кидати?

– Ну, а раптом? Іншу знайде. Молодшуу. І як тоді гроші за ремонт із нього братимеш?

– Ділитимемо спільно нажите майно. Він квартиру теж при мені купив, ми вже були знайомі. Сусіди підтвердять! І квартиру поділимо! Але, думаю, до цього не дійде! Чоловік у мене добрий!

До нас підійшла ще одна сусідка, Тамара, я попрощалася і пішла додому. Чую, Олька стала Тамарі розповідати про чоловіка. Іра все не вгамовується, всякими страшилками Ольку лякає.

Залишешся, типу, на вулиці, при такому “чоловіку”, і сміється. Мені навіть шкода Олі стало. Але, таким як Оля, справді не поясниш, що цивільний чоловік це не законний чоловік. Ви, по суті, один одному ніхто. Не подружжя. Просто співмешканці.

І чому співмешканці називають один одного “чоловік” і “дружина”, теж незрозуміло. Звідки узялося це поняття – громадянський шлюб?

Якщо таке поняття є, і повсюдно використовується, то мають бути і якісь права у таких цивільних “дружин”? Але у них, на жаль, і справді жодних прав немає.

Як би Оля не доводила, що в разі розлучення вона поділять майно, що вона купила все. Це не так.

І дійсно, якщо її співмешканець знайде нову “дружину”, їй доведеться піти ні з чим. Все куплене нею залишиться колишньому цивільному “чоловікові”. Якщо він не захоче віддавати. Але може трапиться порядний, щось і віддасть. Але шпалери зі стін не будуть вони здирати і ділити.

Я вважаю, що такі громадянські дружини лише час втрачають, замість того, щоб знайти серйозну людину і вийти офіційно за неї заміж. У РАЦСі. Як і належить. А не бути посміховиськом для таких, як Іра.