Аркадій задумливо смикав любовно пов’язану мамою краватку. У голові в нього бродили компот і думки, періодично стикаючись між собою і плутаючись остаточно, адже питання, яке для себе він вирішував, було дуже серйозним. Аркадій шукав собі дружину. Завдання перед ним поставила мама, яка вирішила, що їй потрібні онуки.

Оскільки походам по всяких злачних місцях мама чинила опір, єдине місце, де дружину можна було знайти, це робота, але і там контингент був дуже обмежений.

Більшу частину товаришів по службі Аркадія становили однолітки його мами, які на роль дружини не підходили зовсім. Вільних від чоловіків і дітей жінок залишалося дуже мало, але і тут було від чого постраждати муками вибору.

Ось за сусіднім столом в монітор вп’ялася поглядом Наталя. Дівчина цілеспрямована, гучна, міцна і Аркадія лякає. То через те, що була вищою за нього на цілу голову, чи то через її фірмовий важкий погляд, який Аркадій періодично зустрічав у власної мами, вона на нього так дивилася, коли син чимось сильно її засмучував.

Судячи з погляду Наталі, Аркадій її засмучував постійно, тому щоб не травмувати свою тендітну психіку, поглядами з Наталкою Аркадій намагався не зустрічатися.

Одного разу на корпоративі Наталя витягла Аркадія на танцпол, просто висмикнувши його, як моркву з грядки, він навіть не встиг пискнути щось на свій захист. Вирватися з міцних рук Наталі субтильний юнак навіть не намагався, намагаючись не роздмухувати в рішучій колегі мисливського азарту.

Після танцю Наталя повернула добряче пом’ятого Аркадія на місце, нагородивши на прощання міцним поцілунком у щоку.

З того часу Аркадій намагався не траплятися Наталці під руку, хоча дівчина і була досить миловидна, але відчуття безпорадності в її руках Аркадій поки що не міг забути.

Та й сама Наталка, огорнувши наступного дня жертву своєї пристрасті зневажливим поглядом, більше на Аркадія уваги не звертала, що його тішило і зачіпало одночасно. У своїх почуттях до цієї дівчини Аркадій сам не міг розібратися, але скидати її з рахунків при виборі нареченої не поспішав.

А ось за столом біля вікна сидить Віка. Вона ліниво гортає щось у своєму дорогому телефоні, водячи екраном наманікюреним пальчиком. По Віці в їхній конторі зітхав не тільки Аркадій, а й добра половина чоловічого складу, яку жінки ще хоч якось цікавили, бурхливо обговорюючи Віку в курилках і одностайно сходячись на думку, що вона їм не по кишені.

У Віки своя квартира, дорога машина, і весь її вигляд говорить про її майновий стан. Місцеві кумушки відверто дивуються, що така дівчина робить у їхній затрапезній установі, але Віка нікого відповіддю ніколи не удостоює і живе ніби в окремому маленькому світі, куди кумушки заглядають, як у телевізор.

Аркадій дивився на Віку закоханими очима і набирався хоробрості до неї підійти, доки випадково не почув обговорення. Пліткували вони про вартість нової Вікиної сумочки. Озвучена ціна змусила Аркадія хапати ротом повітря та бліднути так, ніби цю суму дістали з його кишені, щоправда, там такі суми грошей ніколи й не ночували.

З того часу Аркадій дивиться на Віку як на музейний експонат, який тішить око, але йому зовсім не світить потягнути її у свою з мамою квартиру. Мама, з якою Аркадій поділився своїми думками, заявила, що така дружина йому не за окладом, але це зовсім не заважало Аркадію мріяти.

Аркадій ще раз зітхнув, відірвав погляд від Віки і перевів його на Віру, що сиділа на протилежному кінці кабінету. Віра захоплено їла якісь чіпси, машинально витираючи руки об власні штани.

У Віри не було Наташиної енергії, їй було далеко до Вічиної доглянутості та витонченості. Віра була звичайною і трохи безглуздою. Темне каре стирчить у різні боки волосся, окуляри, що сповзають з перенісся, крупний ніс і якась невиразна посмішка.

З’явилася вона в їхньому закладі в період закоханості Аркадія у Віку. Спочатку він не помічав, що в нього завелася нова колега, а коли все-таки помітив, то просто глянув на неї, подумки порівнявши з Вікою, зрозумів, що порівнювати там нічого, і забув про Віру.

А ось Віра про нього не забула, намагаючись завести розмову з Аркадієм при кожній нагоді. Зазвичай такими випадками були обідні перерви, під час яких частина співробітників відбувала обідати кудись у місто, а ті, у кого фінанси таких розкошів не дозволяли, терпляче чекали на черги до місцевої мікрохвильової печі, щоб розігріти судочки, принесені з дому.

До їжі Аркадій ставився дуже відповідально, до цього його привчила мама. Коли я їм, я глухий і німий – це золоте правило дотримувалося Аркадієм трепетно.

Звичайно, заради якихось особливих випадків Аркадій міг поступитися одним із головних своїх принципів, але перебування Віри поряд з ним явно було не з них, тому на всі її спроби завести з ним розмову, Аркадій відповідав важким поглядом і ретельним пережовуванням обіду.

Врешті-решт Віра перестала діставати Аркадія своїми знаками уваги, від чого він тоді зітхнув з полегшенням. Його нічого більше не відволікало від Віки. Ну, якщо тільки робота іноді, але з цим Аркадій навчився справлятися.

І ось тепер поставлене мамою завдання екстреного пошуку дружини та виробництва онуків змусило Аркадія подивитися на Віру зовсім іншими очима.

Зачіску Віри для себе Аркадій визначив як оригінальну, а окуляри, що сповзають, явно додавали дівчині шарму, посмішка ж явно дуже сподобається мамі, в цьому Аркадій не сумнівався.

Ще раз кинувши погляд на недоступну Віку, Аркадій вольовим зусиллям зачинив для неї двері у своєму серці і твердо вирішив, що сьогодні покличе Віру на побачення.

У голові в нього вже миготіли картини, як Віра спочатку не повірить у своє щастя, потім збентежиться, а потім погодиться піти з Аркадієм гуляти у парку, а через півроку він познайомить її з мамою, потім весілля, Віра переїде до його кімнати, бо ну, куди їхати від мами, якщо скоро підуть онуки?

Від таких думок у Аркадія зарум’янилися щічки, погляд затуманився, і він мало не пропустив закінчення робочого дня. Забарившись, Аркадій не встиг перехопити Віру в кабінеті, наздогнавши на виході з будівлі.

І тільки Аркадій відкрив рота, щоб її гукнути, як від обурення забув усі слова. Віру зустрічав якийсь хлющ із квітами, і вони обіймалися! Його Віра, яку він у своїх думках уже познайомив із мамою, обіймалася з якимсь безглуздим хлопцем!

Аркадій спостерігав, як зрадниця Віра віддаляється зі своїм безглуздим хлопцем, про щось йому весело розповідаючи. Йому було дуже прикро, адже в його голові вже все так добре склалося.

Потоптавшись на місці, Аркадій важко зітхнув і поплентався додому, йому ще треба було засмутити маму, що він залишився без нареченої.